Кімната

Те, що має статися — станеться. Навіть чистісінької води випадковості не такі вже й випадкові, а надто якщо в історії фігурують чорний кіт, кава з вельми небанальними смаками і міські диваки. Усе це змішалося у неперевершений коктейль з делікатним ароматом дитинства, спекотних літніх днів, втрачених та віднайдених спогадів, цікавих знайомств і ще чогось невловимого, яким щедро частує нас Марина Смагіна у своєму новому романі «Кімната».

Рейтинг LiveLib

4,2

35 оценок

5
46%
4
34%
3
17%
2
3%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 40Хотят прочитать 21

Рецензии

dolli_k
30 ноября 2020
Магічний реалізм, який я сприймаю. Ось це саме той випадок. Бо зазвичай сюжет для мене або ж надто химерний, або ж видається трохи ідіотським. А тут усе було навпаки. Та й загалом -- книга знайшла мене випадково. Тепер я ще раз переконалася, що випадковостей не буває.
Я взагалі не планувала цю історію купувати. Проте я робила замовлення в інтернет-магазині й натрапила на неї. Назва видалася мені знайомою. Я не полізла перевіряти свій віш-лист і замовила її. Уже потім я зрозуміла, що переплутала її з книгою Емма Доног'ю - Кімната . І вона довгенько лежала на полиці, чекаючи свого часу. Ось він і настав. До речі, книга потрапила ідеально під настрій.
За атмосферою книга нагадала мені Кристин Фере-Флери - Дівчина, яка читала у метро . Така ж тепла, мила та щира. А от у сюжеті немає нічого схожого.
Книга розповідає про дівчину Яну. Її дядько купив квартиру й попросив її приїхати та винести звідти купу речей. Ну й заразом відпочити в південному українському містечку. Приїхавши, дівчина дізнається, що в квартирі раніше жила дивна бабця, яка збирала загублені речі. І дівчина розуміє, що деякі можна повернути...
Загалом у книзі не відбувається ніяких подій. Тут є безліч випадкових людей з уривками їхніх історій (доволі химерних людей та доволі химерних історій). Тут є класна радіостанція Кавун ФМ, яка допомагає відшукати втрачене -- теж доволі химерна. А ще тут є чудернацька кава -- з огірковим сиропом чи іншою непоєднуваною з кавою річчю. А головне -- тут є чорний кіт -- і герой оповіді, і малюночок, що прикрашає кожну сторінку книги.
Книга химерна, але неймовірно тепла та атмосферна. І дуже припала мені до смаку.
Магический реализм, который я воспринимаю. Вот это как раз тот случай. Потому что обычно сюжет для меня или слишком вычурный, или же выглядит несколько идиотским. А здесь всё было наоборот. И вообще -- книга нашла меня случайно. Теперь я ещё раз убедилась, что случайностей не бывает.
Я вообще не планировала эту историю покупать. Однако я делала заказ в интернет-магазине и наткнулась на неё. Название показалась мне знакомым. Я не полезла проверять свой виш-лист и заказала её. Уже потом я поняла, что перепутала её с книгой Эмма Донохью - Комната . И она долго лежала на полке, дожидаясь своего часа. Вот он и наступил. Кстати, книга попала идеально под настроение.
По атмосфере книга напомнила мне Кристин Фере-Флери - Девушка, которая читала в метро . Такая же теплая, милая и искренняя. А вот в сюжете нет ничего общего.
Книга рассказывает о девушке Яне. Её дядя купил квартиру и попросил её приехать и вынести оттуда кучу вещей. Ну и заодно отдохнуть в южном украинском городе. Приехав, девушка узнает, что в квартире раньше жила странная бабушка, которая собирала потерянные вещи. И девушка понимает, что некоторые можно вернуть...
Вообще в книге не происходит никаких событий. Здесь есть множество случайных людей с отрывками их историй (довольно причудливых людей и довольно причудливых историй). Здесь есть классная радиостанция Арбуз ФМ, которая помогает найти потерянное -- тоже довольно странная. А еще здесь есть странный кофе -- с огуречным сиропом или иной несочетаемой с кофе вещью. А главное -- здесь есть чёрный кот -- и герой повествования, и картинка, украшающая каждую страницу книги.
Книга необычная, но невероятно тёплая и атмосферная. И очень пришлась мне по вкусу.
Читать далее
17 понравилось
2
371
TutasEmpresses
20 апреля 2020
Чудернацька книга
Спочатку я її не розсмакувала, не зрозуміла, не вловила. Але потім, десь на середині книги відчула її дивний смак. Отож, дівчина на ім'я Яна приїжджає на літо у невелике містечко Степове. На прохання свого дядька вона оселяється в нещодавно придбаній ним квартирі, де до цього жила дивна жінка, яка зберігала у себе загублені людьми речі. Яна розбирає старий мотлох у кімнаті і розуміє, що деякі речі мали цінність для їх колишніх господарів. Паралельно авторка розповідає про власників загублених речей, про події з їхнього життя. У кожного є щось своє, що не може бути втрачено. Яна вирішує знайти власників хоча б деяких речей.
Я б не сказала, що книга читається на одному подиху, але є в ній щось дуже тепле і рідне. Те, що змушує замислитися над простими речами, роздивитися навколо себе, відчути цінність простих, буденних речей.
" Важливі речі не губляться. Навіть якщо їх загубити..."
Читать далее
3 понравилось
0
221
IreneRovenska
28 июня 2023
Дивна книга, дивна розповідь. Історія тепла, затишна, іноді занадто відверта, щіра, але читати було нецікаво, нудно. Мабуть, підійде для спокійного, не жававого читання. Як на мене, це український варіант Амелі.
0
29