Плюс один день, мінус двоє людей... І це тільки одна камера
"Існує закон табору: людей, що йдуть на смерть, обманювати до останньої миті. Це єдина припустима форма милосердя"... Я дуже довго уникала фільмів та книг про Голокост, не дивилася "Список Шиндлера", не читала "Крадійку книжок". До цієї теми, мабуть, треба було дозріти. Боровському приписують надзвичайну стилістичну байдужість в описах табірного життя. Але я собі уявляю, з якою важкістю вона йому далась, наскільки висока ціна в такої об'єктивності. Та найбільш промовистим фактом для мене залишається те, що автор, - людина, яка пройшла жахіття таборів і пережила заслання батьків до ГУЛАГу та Сибіру, - не зміг впоратись із відчаєм від розчарування у комунізмі, та наклав на себе руки. Прочитала напередодні Дня перемоги, тож ажіотажу та розбіркам навколо 9 травня присвячую (не про те, люди, клопочетесь). Народився в Житомирі. Помер у Варшаві, у віці 29 років. Як тонкий психолог, гартований жахами війни, зміг крик душі передати тихими словами: "Я вважаю, що людям, які страждають несправедливо, не досить самої лише справедливості. Вони хочуть, щоб винні теж постраждали несправедливо, й аж це сприймуть як справедливість".
12 понравилось
