Хлопчик зі шпагою

Слово - дивовижна штука. Скажеш «невдача» - кисло робиться на душі. А коли скажеш «пригода» - одразу веселіше.

Тікає й ховається той, хто винен. Або той, хто боїться.

Людина влаштована так, що їй неодмінно потрібен притулок. Коли вона їде у вагоні, то звикає до своєї полиці, і їй здається, що та полиця - її маленький дім. Коли вона влаштовується ночувати в лісі під сосною, то одразу починає відрізняти свою сосну від інших: це дерево її прихистило, і воно тепер їй ближче, звичніше, ніж решта.