Повість лауреата премії Ленінського комсомолу Владислава Крапивіна про піонера Сергія Каховського і його друзів виховує у підлітків благородні почуття справедливості, товариської взаємодопомоги, сміливості, честі.
Людина влаштована так, що їй неодмінно потрібен притулок. Коли вона їде у вагоні, то звикає до своєї полиці, і їй здається, що та полиця - її маленький дім. Коли вона влаштовується ночувати в лісі під сосною, то одразу починає відрізняти свою сосну від інших: це дерево її прихистило, і воно тепер їй ближче, звичніше, ніж решта.