Уникальный экземпляр. Истории о том о сём

Я звыкла ўспрымаць знакамітых людзей толькі ў адной вобласці: вось гэты - акцёр, вось тая - спявачка... Для мяне гэта людзі, якія вядомыя мне толькі ў адзінай ролі. І я часам забываю, што яны такія ж, як і астатнія, і ў іх можа быць мноства іншых захапленняў. Напрыклад, Анджэліна Джалі калекцыянуе нажы, а Селена Гомес мае свой касметычны брэнд. А тут - Том Хэнкс, пра якога кажаш з глыбокай павагай і ахвотна глядзіш фільм з ім. Ён добра ўспрымаецца мной як іншаземец-будаўнік з "Тэрмінала" і ўладальнік кнігарні з "Няспячых у Сіэтле". Але тут з'яўляецца новая іпастась найбольш прыязнага акцёра Амерыкі: містэр Хэнкс - пісьменнік. Ды і як - гісторыі, створаныя на друкарскіх машынках у перапынках паміж здымкамі, дзівяць сваёй разнастайнасцю. Тут і падарожжа на Месяц у самаробнай ракеце, проматур фільма з красуняй у галоўнай ролі, незнаёмы матэль у амэрыканскай глыбінцы - увогуле, героі і сюжэт не паўтараюцца (праўда, ёсць выключэнні).

І ўсё ж, я не аказалася асабліва ўражаная зборнікам: не змагла зразумець перажыванняў герояў і амерыканізаванага жыцця. Розніца ў культуры адчувальная - шмат чаго прайшло міма: слог відавочна больш падыходзіць для чытача з ЗША, чым з Беларусі. Асобны плюс за друкарскія машынкі - рэдкія госці ў свеце камп'ютараў. Яны надаюць нейкі неверагодны шарм кожнай гісторыі, становячыся неад'емнай часткай кнігі. Бо нездарма адна з "бабулек" з'явілася на вокладцы. Ствараецца ўражанне, што аўтар прысутнічае ў апавяданні разам з асноўнымі персанажамі. Ён - нябачны сведка падзей, крытык, распавядальнік. Ён імкнецца перадаць свае эмоцыі чытачу. На жаль, я не прасяклася той атмасферай, якая пануе на старонках кожнай асобна ўзятай гісторыі.

Кніга хутчэй нагадвае разважанні і думкі, перанесеныя на паперу. Вузканакіраванасць сюжэту не дазволіла мне раскрыць яго ў поўнай меры і атрымаць асалоду ад чытання ўнікальнага экзэпляра сучаснай літаратуры. А можа, у гэтым і ёсць яго ўнікальнасць: у тым, што кніга не для ўсіх? Тады хто жа той лёсік, хто здолеў зразумець, у чым сутнасць?

Збірка оповідань Тома Генкса лишила по собі… Взагалі-то, нічого. Пройшло менш ніж два тижні, а я вже майже забув, що саме мене могло хоч якось зачепити. Лише пам’ятаю, що одне з оповідань вражає найнуднішим описом подорожі на Місяць. Тобто якщо ви вже читали Рея Бредбері, вам не слід навіть підходити близько до оповідання Генкса. Лише найвпертіші мазохісти на кшталт мене можуть дістатися кінця.
Але спробуймо поекспериментувати. Зараз я буду читати назви оповідань і згадувати свої думки і емоції, що виникали упродовж читання.
Три виснажливих тижні. Протягом майже чотирьох десятків сторінок ми маємо нагоду спостерігати за відносинами головного героя з нуу дууже активною жінкою, яка вже так його виснажує, що парочка вирішує зупинити романтичні стосунки та залишитися друзями. Тут треба зрозуміти ще й те, що всі події будуються навколо майже повністю позбавленого сенсу існування. Герої просто «прокручують» своє життя, гають час так, начебто ми дивимося якийсь влог багатих ютуб- або кіно-зірок. Звичайно, якщо ви шануєте такий жанр, вам, можливо, і сподобається, проте мені якось не зайшло. Я отримав відчуття, ніби спостерігаю за людьми з психічними розладами, які мають купу грошей і часу, проте не мають ані найменшого розуміння, що робити зі своїм життям.
Святвечір 1953. Спогади ветерана Другої Світової. Оповідання не викликало якихось негативних емоцій, було навіть схоже щось на зацікавлення, коли дістався того місця, де стає відомо, що головний герой втратив ногу.
Гулянка у Місті Світла. Про тур одного молодого актора, якому поталанило знятися в популярній франшизі в дуеті з супер-пупер-популярною акторкою. Відчуття повної байдужості до головного героя, який стає елементом звичайного піару, та роздратування від постійних вставок у вигляді його розкладу. Я не пам’ятаю, скільки разів Генкс надає приклади цих розкладів, але повірте мені, двох було б вже забагато.
Вітаємо на Марсі. Юний серфер застукує свого батька у тачці з коханкою. Така от тєма. Щось у цьому оповіданні є, певно, почуття втрати дитячих ілюзій.
Один місяць на Ґрін-Стрит. Довелося відкрити книжку, щоб взагалі згадати, що то за оповідання. Розповідь жінки, що нещодавно розлучилася і переїхала в інше місто, де знайомиться з місцевими.
Алан Бін плюс четвірка. Ця розповідь знову повертає нам персонажів першого оповідання. Знову та несамовита жінка разом із трьома чоловіками, серед яких і альтер его письменника, шукає, куди б то себе приткнути. Результати цього пошуку призводять до подорожі на Місяць. І, як я вже казав у вступі, якщо ви читали хоча б якусь класичну книжку про космічні пригоди, вам доведеться дуже міцно триматися, щоб не заснути.
Біографічна довідка. Дівчина приїжджає підкорювати Бродвей. Вкрай «оригінальний» сюжет одного з «унікальних екземплярів» (буквальний переклад назви збірки Генкса), чергова історія успіху, ба навіть не історія, а лише пролог, який, втім встигає набриднути.
Особливий вікенд. Ви вже читали про те, що було в розповіді під назвою «Алан Бін плюс четвірка»? Ось тут те саме, але замість четвірки — трійка, замість польоту на космічному кораблі — політ на літаку, але нудно так само.
Роздуми мого серця. Це оповідання є ключовим у всій збірці. По-перше, все крутиться тут коло унікальних екземплярів друкарських машинок, які поодинці присутні у всіх інших. По-друге, воно передає наступну ідею: мати унікальну друкарську машинку — замало, треба ще й знати, що писати і, головне, навіщо. Іронія в тому, що, як і героїня розповіді, сам Том Генкс, певно, не дуже замислюється над цими питаннями. Може аристократичні звуки клацання та ергономіка надають якийсь шарм графоманії, не знаю, але інколи краще, щоб ніхто ту машинку взагалі не рухав.
Ми цінуємо минуле. Одна з більш-менш цікавих історій про подорожі у минуле, у ту саму дату і той самий час. Подорожі складають низку таких собі днів Сурка, який відсилає до фільму з Джо Пеші. І тут є свій шарм і така-сяка тепла атмосфера. Але знов — багатий герой, проблеми якого дуже далекі особисто для мене, а його романтичне зацікавлення якось не має резонансу з музикою мого серця.
Завітайте до нас. Багатий пан, який знає, чого хоче, та його асистентка, все життя якої підкорюється його примхам за великий прайс — цей дует ви маєте якось полюбити на ті десять хвилин, допоки читатимете цю розповідь. Я розумію, що це дуже важко. І Генкс допоможе вам, розкриваючи позитивні риси характеру багатого пана. Той допомагає бідним, а потім свині нарешті отримують омріяну можливість літати, але останнє Генкс якось засоромився включити в оповідання, хоча обидві події мають приблизно однакову вірогідність у реальному житті.
Тобі до Костаса. Оповідання, тематика якого виходить за рамки опису побуту багатих та щасливих. Головний герой — грек-болгарин, який нелегально дістається Америки, та ще й допомагає своєму другові. Треба визнати, що історія вийшла непогано, хоча й подекуди здається, що все якось нереально, та й не дивно, навряд чи Том Генкс має досвід нелегальної подорожі і жебрацтва.
Його ідеальність Стів Вонґ. Філософська історія про те, як важливо займатися чимось заради задоволення. Щось в ній є і відкликається в моєму серці, проте певні деталі все ж трохи псують настрій не тільки Стіву, але й мені. А може, автор так і задумав.

Що ж можна сказати у підсумку? Ця збірка оповідань не те, щоб лайно собаче, але і не те, що особисто я готовий рекомендувати будь-кому. Судячи з відгуків в інтернеті, комусь заходить, тож треба зазначити: звісно, вище були виключно мої суб’єктивні враження. Але, як казав класик, бити людям пики за поганий літературний смак — це нормально (насправді, я вважаю, що це чи не єдина суттєва причина, щоб товкти пики один одному). То ж дякую за увагу, всім добра і щастя.

Скажу что был рад узнать и лично убедиться в том что Том Хэнкс не только хороший актер но и подающий надежды писатель.
Что мы видим открыв "Уникальный экземпляр" - это сборник небольших рассказов, как выразился сам автор "о том, о сем". Главным образом в каждом рассказе мы можем встретить камео печатной машинки, видимо у мистера Хэнкса есть пунктик по этому поводу и я уверен что книгу он писал ни иначе как на печатной машинке, что придает автору в наше время большей элегантности. В целом рассказы не плохие, написано легко, читается так же. Советую убедиться и вам в том на что еще способен Том Хэнкс, помимо великолепной актерской игры.

Том Хэнкс, как мне кажется, интересная личность и хороший человек (как ни банально это звучит). Поэтому было интересно прочитать его книгу.
Я из того поколения, которое помнит шрифт печатной машинки. И это вызвало ностальгию и чувство прикосновения к милому прошлому.
Мне показалось, что рассказы очень разные по уровню. Безусловно понравились "Нас манит прошлое" (напоминает Р. Брэдбери) и "Здесь думы сердца моего". Другие рассказы показались интересными, но не более. Некоторые вообще не понравились.
В целом в книге есть попытка объединить всё общим замыслом и единым оформлением. Но, по-моему, лучше было бы отобрать действительно самые хорошие рассказы. Лучше меньше, да лучше.

Есть сведения, что Том Хэнкс написал эти 17 история на разных печатных машинках, которые он коллекционирует. И как не похожи эти машинки, так и неодинаковы рассказы.
Я думаю, эти рассказы хороши для читателя, знающего и любящего американскую культуру и, как часть ее, кинокультуру.
Мне кажется, что если бы я не знала, что автор рассказов Том Хэнкс, мне хватило бы смелости признаться, что это произведение не вызвало у меня интереса. Ну и рассказы - по-прежнему не мой жанр. Люблю длинноты, задушевность, тоску и непарадность, чего здесь не нашлось.