Бабушка велела кланяться и передать, что просит прощения

Когда у тебя есть такая бабушка, то жизнь – это сплошное "всё включено".

потому что это и есть охота за сокровищами и приключение. Это и есть сказка. Доставить бабушкино последнее «прости».

Хорошая бабушка будет на стороне внучки. Всегда. Независимо от обстоятельств. А то, что маму это доводит до белого каленья, - просто приятный бонус.

Епілоги в казках – це теж складна річ. Ще складніша, ніж закінчення. Бо хоч вони й не зобов’язані давати усі відповіді, буде не дуже гарно, якщо вони піднімуть ще більше питань. Бо коли казка завершується, подальше життя може бути або дуже простим, або дуже складним.

- Батькам важко змиритися з тим, що вони не можуть захистити свою дитину від усього.
- Дитині теж важко із цим змиритися, - каже Ельза і гладить його по щоці.

- Людям треба розказати комусь їхні історії, Ельзо. Інакше вони задихнуться.

- Йо! – каже він, дурнувато вишкіряючись, із таким виглядом, який буває у всіх дорослих чоловіків, які кажуть «йо» дітям, вирішивши, що діти саме так і розмовляють.

Кент просить Клауса побути на лінії, як роблять завжди, коли на лінії взагалі немає ніякого Клауса. На ньому футболка для регбі з номерами й маленьким чоловічком на коні на грудях. Кент якось сказав Ельзі, що такі футболки коштують більше тисячі крон, а Бабуня завжди казала, що такі футболки дуже зручні, бо той коник служить своєрідним попередженням від виробника, що в цій футболці швидше за все, пересувається придурок.

- Ти віриш у Бога, Тату? – питає Ельза, як завжди, застаючи його зненацька, наче водяна кулька, скинута з балкона. Ельза так думає, тому що Бабуня любила водяні кульки, а Тато привчився ніколи не ходити під її балконом.
- Я не знаю, - відповідає він.
Ельза ненавидить його за те, що в нього нема відповіді, але трошки любить за те, що він не обманює.

- Мені здається, йому потрібна допомога.
- Важко допомогти тим, хто не хоче допомогти собі.
- Той, хто хоче допомогти собі, ймовірно, не дуже потребує чужої допомоги, - заперечує Ельза.