Платеро і я

Як впливає на вас буденність? Чи здається вона вам поетичною, а чи навпаки - рутинною і прозаїчною? Чи здатні ви помічати в ній красу життя, або ж вона вас тільки гнітить? Якщо ви з тих людей/читачів, у кого завжди душа бажає свята, то не беріться за цю книгу - для вас вона видасться нудною і наївною. Але якщо посидіти в задумі і потужити про життя - це про вас, тоді "Платеро і я" стане просто знахідкою! Перефразовуючи відомий вислів у контексті прочитаного, можна сказати: добре, якщо віслюк - друг; погано, якщо друг - віслюк. Вочевидь, нобелівський лауреат Хуан Рамон Хіменес добре знався і на друзях, і на віслюках, якщо присвятив їм таку особливу книжку. В післямові та в багатьох відгуках її називають елегійною, і це, мабуть, таки найбільш влучне означення. Короткі, журливі оповідання розповідають повсякденні історії з життя оповідача та його ослика Платеро. Віслючок із хазяїном цураються карнавалів і кориди, натомість віддають перевагу тихим прогулянкам на природі та радо забавляються з дітлахами. І хоч провінційне сільське життя героїв у книжці дещо ідеалізоване, а все ж хочеться скласти їм компанію у цих неспішних задумливих походеньках.