Він знехтував всім, що було йому найдорожчого в світі,
знехтував і самим життям - аби піднести свою вітчизну. (Пилип Орлик)
Взагалі хвалити Івана Мазепу якось не надто прийнято, але у мене з дитинства якесь дуже романтизоване сприйняття цього історичного персонажа. Це не провокація ніяких дискусій, тому якщо хтось вважає його негативним героєм, то ок.
Мазепа, мабуть, найбільш суперечлива постать зі всіх гетьманів, яких свого часу мала Україна. Хтось називає його зрадником і вважає, що анафема - це ще замало як для такого вчинку; хтось свято береже пам*ять про одного із найщедріших меценатів, який відбудовував церкви і засновував освітні заклади; хтось (особливо після фільму "Молитва за гетьмана Мазепу") вважає його розпусником і серцеїдом.
Взагалі у нас так історично склалося, що найбільше поважають Богдана Хмельницького (до якого, до речі, є теж багато претензій після Переяславської Ради), але чомусь у всьому світі найбільш відомим все ж є Мазепа. Про нього писали Байрон, Гюго, Брехт, йому присвяували опери і симфонії, зображували на картинах. Як би там не було, але це, напевне, тому, що особистість і справді була непересічною.
Що ж до історичної повісті Богдана Лепкого. Взагалі важкувато мені читалося, особливо спочатку. Все через неймовірну кількість приказок, з яких місцями складалися цілі діалоги між персонажами книги. Я не великий спеціаліст у фольклорі того часу, але невже наше козацтво і справді спілкувалося між собою отак? ну... якось сумнівно.
Що ж до засудженої багатьма любовної історії Мотрі Кочубеївни і Івана Степановича... Так, на секундочку, їй 16, йому - 65.
На ділі це виглядало десь ось так:
- вона до всього цього ще й його похресниця. Церква такі шлюби забороняє. А якщо врахувати наявність у Мотрі тата-підкаблучника і мами, в якої грають амбіції, і вона хоче бути не тещею гетьмана, а дружиною... Ні-ні, на Мазепу у неї планів не було ніяких, бо це, мабуть, взагалі був єдиний чоловік, якого вона боялася, просто хотіла свого чоловіка бачити гетьманом.
Загалом, у книжці про це ні слова, але розв*язку знають всі. Батько Мотрі таки доніс на Мазепу Петру І, за що й отримав смертну кару від останнього. Ну, не міг повірити російський цар, що український гетьман від нього відвернеться. Ну, а далі шведський король, битва під Полтавою і анафема Мазепі, яку не зняли до сих пір...
Так а що ж це за збочена любов була між Мотрею і Мазепою? Мабуть, найкраще це пояснив Екзюпері:
Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку
Не вік був головним, не краса Мотрі і не за віком моложавого Мазепи, не їх соціальний статус, а ІДЕЯ.
***
Он пренебрёг всем, что было ему дороже всего в мире,
пренебрёг и своей жизнью - чтоб поднять свою отчизну. (Филипп Орлык)
Вообще хвалить Ивана Мазепу не очень-то принято, но у меня с детства слишком уж романтизированное восприятие этого исторического персонажа. Это не провокация для дискуссий, поэтому если кто-то считает его негативным героем, то ок.
Мазепа, наверное, один из самых неоднозначных гетманов, которые в своё время были у Украины. Кто-то называет его предателем и считает, что анафема – это ещё недостаточно как для такого поступка; кто-то свято чтит память об одном из самых щедрых меценатов, который отстраивал церкви и основывал образовательные учреждения; кто-то (особенно после фильма «Молитва за гетмана Мазепу») считает его распутником и сердцеедом.
Как-то у нас так исторически сложилось, что больше всего уважают Богдана Хмельницкого (к которому, кстати, тоже есть много претензий после Переяславской Рады), но почему-то во всём мире наиболее известен всё-таки Мазепа. О нём писали Байрон, Гюго, Брехт, ему посвящали оперы и симфонии, изображали на картинах. Как бы там ни было, но это, наверное, потому, что личностью он и вправду был незаурядной.
Что же по поводу исторической повести Богдана Лепкого. Вообще тяжеловато мне читалось, особенно сначала. Всё из-за чересчур большого количества поговорок, из которых местами складывались целые диалоги между персонажами книги. Я не большой специалист в фольклоре того времени, но неужели наше казачество действительно вот так общалось между собой? Ну.. как-то сомнительно.
По поводу же осуждаемой многими любви между Мотрей Кочубеевной и Иваном Мазепой. Так, на секундочку, ей 16, ему – 65.
- ко всему она же его крещеница. Церковь такие браки запрещает. А если учитывать наличие у Мотри папы-подкаблучника и мамы, у которой играют амбиции, и она хочет быть не тёщей гетмана, а женой… Нет-нет, на самого Мазепу у неё планов не было никаких, потому что это, наверное, был единственный мужчина, которого она боялась, - просто своего мужа хотелось видеть с гетманской булавой.
В общем, в книге об этом ни слова, но развязку знают все. Отец Мотри всё-таки донёс на Мазепу Петру І, за что и получил от него смертную казнь. Ну, не мог поверить российский царь, что украинский гетман от него отвернётся. Ну, а дальше шведский король, битва под Полтавой и анафема Мазепе, которую не сняли до сих пор…
Так что же за извращённая любовь была между Мотрей и Мазепой? Наверное, лучше всего это объяснил Экзюпери:
Любить – это не значит смотреть друг на друга, это значит смотреть в одном направлении.
Не возраст был главным, не красота Мотри и не по возрасту моложавого Мазепы, не их социальный статус, а ИДЕЯ.