Лютеція

Роман «Лютеція» – черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича. Таємничу Лютецію, дів...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

35 оценок

5
29%
4
46%
3
23%
2
3%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 43Хотят прочитать 38

Рецензии

Chytach
12 июня 2018
Ах, Лютеция... Девушка-мечта, девушка из снов. Фантасмагория, в которой духи прошлого соседствуют с призраками настоящего. Неожиданная смесь из мистики и истории, юмора и горечи, детектива и эротики, приправленная красивейшим языком Юрия Винничука. Это произведение смакуешь, как изысканное блюдо, при этом испытывая, порой, полярно разные эмоции: сейчас смеёшься, а в следующей главе - печалишься...
Оно понравится не каждому, но ценителям красивого украинского языка несомненно рекомендую.
5 понравилось
333
EslavaSabio
16 октября 2019
Що може бути жахливішим за вічне життя? Тільки вічне кохання.
Ах, люблю я Винничука. Його гумор, хитрі переплетіння долі, сучасності й минулого, містицизм. Я знала, що очікувати від автора. Деякі очікування справдились, а деякі… Так, все по порядку.
Якщо говорити про сюжет, то тут все доволі просто: головний герой – це сам автор, живе звичайнісіньким життям, розповідає про своє дитинство, юні роки, любовні походеньки, спроби писати й складати все в шухляду. Але тут вплітається ще одна лінія з Іваном Вагилевичем (так-так, той самий). Все б нічого, але читати про любовні перипетії Вагилевича було досить дивно. Спочатку цікаво, але згодом я так заплуталась в його жінках, бо перерахувати їх справді неможливо. І на таких моментах вже почала страшенно нудьгувати, цієї еротики було місцями забагато, та й сенсу в цьому всьому я не вбачала.
Так що об'єднує Юрія та Івана? Жінка! Інакше у Винничука, мабуть, і бути не могло. Але не просто об’єднати жінкою людей, які жили в різних сторіччях. Для цього автор використовує сни: обом чоловікам сниться таємнича рудоволоса Лютеція. Кожного вона зводить з розуму, надихає, кожен жадає її відшукати наяву. І чи насправді в реальності існує така жінка? Тут стає цікаво…
Найцікавіші моменти в книзі відбувались на останніх сторінках. Дві третіх книги, я взагалі не могла до купи з’єднати містичну лінію снів та реальність героїв. Якось не дуже цей автобіографізм клеїться до того, що відбувається уві сні. Хотілось більше дізнатися про таємну організацію, Листарів та саму Лютецію. Натомість отримала величезну порцію еротичних жартів.
Читать далее
3 понравилось
259
MishkaL
21 декабря 2018
Як на мене, то ідея книги просто бомбезна! Сучасне переплітається з минулим, містичні сни заманюють в полон і вже не відпускають, таємнича організація полює за Листярями, Велика Битва продовжується і головних героїв затягує у вихор всіх тих подій.
Все дуже круто, але... насправді вся інтрига закрутилася лише на останніх 40 сторінках. А до цього читач може дізнається про любовні походеньки Івана Вагилевича і життя самого автора.
На мою думку, автор просто заховав цікаву містичну історію за своєю біографією. Спроба з'єднати два різних жанри не дуже вдалася.
Але, все ж, тим кому цікаво почитати про "молодечий бунт проти навколишньої совєтської дійсності" дуже раджу. До того ж, мова твору просто заворожує!
Читать далее
1 понравилось
427