Семиярусна гора

Адже я вважав себе великим бунтарем. Мені здавалось, що я піднявся над облудою, помилками й обмеженістю сучасного суспільства, - гадаю, на світі є багато речей, над якими можна вивищитися, - і що впевнено крокую у майбутнє, високо піднявши голову і розправивши плечі. У сучасному світі люди постійно підіймають голови і крокують у майбутнє, часто не маючи ані найменшого уявлення, що ж, власне, таке це майбутнє. Видається, що єдине майбутнє, до якого ми, властиво, йдемо, - це майбутнє кривавих і жахливих війн, які готові знести оті наші підняті голови з плеч.

Ми виходили з його помешкання на Харлі-Стріт, і я розповів йому про своє бажання вивчати філософію і читати праці різних філософів. Він - успішний лікар - порадив мені залишити філософію у спокої: на його думку, це було чи не найбезглуздішим проведенням часу. На щастя, ця порада одна з тих небагатьох, яку я вирішив проігнорувати. Тож я таки спробував прочитати деякі філософські праці. Самому було надто складно давати собі з уим раду, і далеко я не зайшов. Люди, занурені у власні чуттєві пристрасті й бажання, часто не здатні оперувати абстрактними ідеями. Навіть у чисто природному значенні для того, щоб інтелект міг стати достатньо ясним і неупередженим, аби працювати з питаннями метафізики, потрібна певна чистота серця. Кажу "певна", бо я переконаний, що необов'язково ставати святим для того, аби бути розумним метафізиком. Насмілюсь припустити, що в пеклі є ціле гроно метафізиків.

Я хотів би змогти передати людям, які вірять у Бога, певне уявлення про той стан, в якому тоді перебувала моя душа. Проте неможливо зробити це правильно, виваженою, прозаїчною мовою. Образ і аналогія також можуть бути оманливими, тому що самі мають у собі певне життя і передають лише уявлення про якесь реальне буття, якусь енергію, якусь дію. Та моя душа була просто мертва. Вона була пуста, вона була ніщо. Вона була порожнечею, чимось на кшталт духовного вакууму, якщо говорити про надприродне.

Душа - річ нематеріальна. Це першопричина діяльности, "акт", "форма", пробуджуюче джерело. Вона є життям тіла, проте і в неї повинно бути своє життя. Однак життя душі не полягає у жодному матерільному вияві. Тож порівняння душі без благодаті із тілом без життя є лише метафорою. Однак метафорою дуже точною.

Як пам'ятаю, думок ані про Бога, ані про молитву в мене навіть не виникало. Ані того дня, ані жодного наступного дня моєї хвороби, та й навіть упродовж цілого того року, щиро кажучи. Якщо ж думка про Бога все-таки приходила до мене, то тільки ставала спонукою до того, щоб закритись у собі і відкинути все... Я думав, що ні в що не вірю. Властиво, я лише проміняв віру визначену, віру в Бога, Який є Правдою, на непевну і невизначену віру в людські погляди й авторитети, в брошури і газети - хисткі, мінливі, суперечливі погляди, яких я навіть сам добре не розумів.