Всеукраїнський щорічний рейтинг "Книжка року"
- 1 346 книг
Ваша оценкаНаписану 45 років тому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» присвячено аналізу радянської національної політики в Україні. Вона справила великий вплив на розвиток національного руху 1960–1970-х рр. ХХ ст. і набула широкого розголосу як в Україні, так і за кордоном. У виданні також уміщено документальні матеріали, відгуки зарубіжних учених, подано оцінку історичної ролі праці Івана Дзюби провідними вітчизняними науковцями.
Рейтинг LiveLib
4,7
6 оценок
- 567%
- 433%
- 30%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 7Хотят прочитать 14
Рецензии
giggster16 июля 2017 г.Читать далееЧено сказати, думав, що цей твір 1965 року більше документ епохи, ніж щось актуальне для наших часів. Але, як виявилося, з нього можна отримати багато корисної інфи. Хоча Дзюба концентрується на цитатах з Леніна, Маркса, Енгельса, тогочасних комуністичних лідерів, але також і робить масштабний історичний екскурс, тим самим демонструючи, наскільки радянська політика щодо націй наслідувала царизм. Ну і, звісно, у цьому зв'язку очевидними стають відразу й аналогії з Росією теперішньою. Думка не нова, але Дзюба підкріплює її великим арсеналом історичних і – головне – документальних аргументів.
61K
AnastasiaLale10 августа 2015 г.Рекомендую усім, хто цікавиться історією України, особливо розвитком її культури протягом радянського періоду, і чому для багатьох українців mother tongue - російська, а grandmother tongue - була українська
2330
Цитаты
- noone031 декабря 2020 г.
Найтяжчим наслідком "соціалістичних" десятиліть стали не політична та економічна стагнація, навіть не екологічні жахи, а непоправні демографічні, інтелектуальні та моральні втрати, духовна деградація значної частини вцілілого населення.
21,1K - noone031 декабря 2020 г.Читать далее
Тепер ми маємо не те що автономну округу, а власну національну державу, з власним національним урядом, але цей уряд не дбає ні про збереження національного етнічного складу населення своєї країни (процент українців в Україні, особливо українців за мовою, неухильно знижується); ні про українське національно-культурне обличчя республіки; ні про забезпечення її національними кадрами; ні про забезпечення національних інтересів багатьох мільйонів українців в інших республіках Союзу (як це роблять, хоча б частково, уряди прибалтійських республік, які підтримують, приміром, національні "студентські земляцтва" в Москві, тоді як українцям у цьому відмовлено); ні про "притягування... членів даної національності, розсіяних по різних кінцях... земної кулі", як це робить, скажімо, соціалістична Польща (українець в СРСР навіть нічого не знає, наприклад, про політичне і культурне життя мільйонів трудових українців за кордоном).
21K - noone031 декабря 2020 г.Читать далее
"В галузі куль тури немає більше чи менше здібних народів. Немає повноцінних і неповноцінних народів. Кожен народ, хоч би який малий він був, здатний і може зробити свій цінний внесок у загальну скарбницю культури. Наш народ - малий народ, наша країна - маленька країна. Тим більше зацікавлені ми в тому, щоб підвищувати свою кваліфікацію, бо й через десять років ми не зможемо володіти такою величезною промисловістю, якою володіють великі країни, такими багатствами, які є в інших державах. Ми, одначе, можемо і повинні ма ти можливість гордитися свідомістю того, що ми володіємо внутрішньою культурою, створюємо високохудожні взірці в мистецтві та в галузі науки, і тим, що наш народ може стати прикладом для багатьох інших народів " (Г. Димитров).
2956
Подборки с этой книгой
Диссиденты УССР
- 50 книг
Другие издания
