
Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;)
Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :)
Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме: 1. Якби ж знаття? 2. Забув. 3. Спізнивсь. 4. Якось то воно буде! 5. Я так і знав.
Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше.
Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.


Для получения максимального удовольствия, этот небольшой рассказ я бы рекомендовал читать российскому читателю на языке оригинала.
Вы все поймете. В крайнем случае отдельные слова проверите по словарю.



































