Полное собрание произведений о Шерлоке Холмсе в одном томе

На сегодняшний день это моя самая большая прочитанная книга!
Я ничуть не пожалела, что выбрала провести осень в компании великого сыщика (хотя могла книги 4 вместо этого прочитать).
⠀
Зато если меня спросят «А ты Шерлока читала?» Я могу с гордостью ответить «Да, всего!»
⠀
Что могу сказать об этой книге? Сплошной восторг и удовольствие. Советую читать по выбранному мною способу: один сборник – другая книга – второй сборник... тогда вам ни капельки не надоест погружаться в мир тайн и расследований.

Историю о собаке Баскервилей знает, наверное, каждый. Если не с книги, то с фильма. Я, в том числе, сперва посмотрел советскую экранизацию. Гениальная игра актеров создала настолько ярких персонажей, что, читая повесть, не мог представить себе иные образы, кроме как Шерлок-Ливанов и т.д. И постоянно в мыслях проигрывалась мелодия из фильма. Именно это знание сюжета и убило мистическо-детективную загадку, так как мне заранее было известно, чем все закончится.
Сюжет интересный и весьма динамичный (что меня удивило), но слог автора (или перевода?) показался наивным и напыщенным. Создавалось впечатление, что читаю подростковую литературу.
Тем не менее, высокую оценку ставлю книге автора, создавшему свыше ста лет назад любимых всеми персонажей, которые остаются интересными до сих пор.

Події «Будівничого із Норвуда» розгортаються в час, коли Шерлок Холмс і його розумові здібності жадають нової заплутаної загадки, але все ж ніяк її не отримують. І не дарма, бо вже минуло кілька місяців як головний противник Холмса професор Моріарті, він же голова кримінального Лондона, загинув у сутичці з детективом. Мирна діяльність столиці Англії продовжується аж до моменту, коли Холмс і Ватсон отримують листа від молодика на ім'я Джон Гектор Макфарлен з проханням допомогти виправдати його в убивстві будівничого.

Сталося так, що цей нещасний хлопець мав нагоду зустріти, як виявилось потім, підступного чоловіка, який обіцяв передати йому весь спадок, якщо той поїде з ним до його дому. Попри всі докази, які свідчать проти Макфарлена, Холмс вірить у його невинність та врешті-решт у черговий раз втирає маку самовпевненому інспектору Лестрейду.

Очень давно не читала Конан Дойла, тем более в оригинале. Все-таки тяжеловато читаются не современные тексты: устарела и лексика, и грамматика. Рассказ умиляет своей наивностью. Расследование завершено: вор вычислен, осталось лишь узнать, где алмаз. Добыча прямо-таки сама плывет в руки Холмсу, а тот безрассудно рискует жизнью, лишь бы выманить камень из рук похитителей. Гениальный сыщик не придумал ничего лучше, чем позвать в дом своих потенциальных убийц и остаться с ними наедине. Подельники любуются похищенным камнем прям перед носом у Холмса. Не оказывают сопротивления и не пытаются сбежать, когда он говорит, что сейчас прибудет полиция... Наверное, мы уже избалованы изощренными сюжетами, и классика жанра выглядит на их фоне слишком просто. Но за заслуги автора перед мировой культурой все-таки ставлю рассказу положительную оценку.

«Кінець Чарльза Оґастена Мілвертона» — блискуче з погляду гостросюжетності, хоч і вкрай бідне як детектив оповідання. Історія знайомить нас з новим харизматичним персонажем, ім'я якого потрапило в назву цієї розповіді. Він тлустий зовні, але надзвичайно розумний та хитрий з середини. І якщо Холмс свій інтелект використовує на благо суспільству, то сер Чарльз — жорстокий шантажист, який прораховує все наперед та готовий зруйнувати будь-яке життя. При цьому він не є злочинцем. Його царина — збирати компромати на відомих і не дуже людей, а потім, погрожуючи їх оприлюднити, вимагати з жертви кругленьку суму грошей.

Впродовж розповіді Чарльз встигає заслужити настільки огидне ставлення, що навіть Холмс, людина холодного розуму, виходить і з себе і йде на порушення закону.

Блискуча і несхожа на жодну з опублікованих раніше гостросюжетна розповідь!

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

«Собака Баскервілів» стала першою книгою про Холмса за майже десять років відпочинку від цього персонажа, під час якого сер Артур Конан Дойль зосередився на інших жанрах літератури. Та попри здавалось би жирну крапку у пригодах Шерлока, яку автор поставив оповіданням «Остання справа Шерлока Холмса», відомий детектив таки повернувся, та ще й не просто у більш звичному форматі короткої розповіді на 25-30 сторінок, але у вигляді повноцінної повісті на більш ніж 150 сторінок тексту.

І хоч ця повість написана як спогад Доктора Ватсона і ніяк не продовжує сюжет після «Останньої справи Шерлока Холмса», велику цікавість вона викликає з перших сторінок. Річ у тім, що повість ця — зовсім не схожа на попередні роботи автора, бо має зав'язку пов'язану з легендою. Артур Конан Дойль, який зазвичай старався розказати історії, які цілком можливі і в реальному житті, тепер пише про щось зовсім незбагненне з точки зору матеріального світу.

Одного дня за загадкових обставин помирає багатий представник аристократичного роду — сім'ї Баскервілів. За легендою, яку розповідаю Холмсу, лікар померлого, смерть була не простим збігом обставин, а наслідком нападу химерних розмірів собаки, яка переслідує дім Баскервілів на протязі багатьох років. Холмс, як людина науки, звісно виключає факт присутності надприродніх сил, проте що далі — то більше підстав задуматись про протилежне.

Після половини повість набуває присмаку жахів і автор не на жарт розкручує тему страху. Завдяки цьому, а також майстерно прописаним другорядним персонажам і розкішному опису похмурих місцин села, де відбувається , ближче до кінця атмосфера нагнітається і в голові будуються різноманітні теорії, кожна з яких не все пояснює. На щастя, в кінці автор дає вичерпне логічне пояснення всьому, що відбувається.

Как читатель детективного жанра я, в общем-то, новичок, но, откровенно говоря, рада, что не начала знакомство с этим жанром с творчества Конана Дойла, а в частности с этой повести. Детективы мне нравятся за загадки и сложные задачки, а здесь автор изначально лишил читателя возможности самому добраться до разгадки и всю интригу раскрыл чуть ли не на первых страницах.
И ещё не менее неприятное то, что здесь, в общем-то, сложно идентифицировать Англию конца XIX века, по описаниям это может быть любая другая эпоха, а то и альтернативная реальность.
Ну и главные герои... Возможно это фильмы Масленникова дают о себе знать, где Ливанов и Соломин совершенно невероятно сыграли культовых сыщиков, но так или иначе, а книжные Холмс и Уотсон совершенно не впечатляют - Шерлок кажется высокомерным и заносчивым, а Уотсона вообще сложно разглядеть.
В общем, неловко говорить такое о классике жанре, но я действительно не впечатлена и ожидала большего. Хотя возможно, возраст уже не тот, возможно, переросла я уже Дойла...а может и недоросла, чтобы оценить по достоинству, но так или иначе, а мне скорее не понравилось то, что я прочитала.

Перед тем как смотреть 4 сезон "Шерлока" я подумала, что вообще не помню первые три :) И решила всё это дело пересмотреть.
Каково же было мое радостное удивление, когда я начала читать этот рассказ и поняла, что я это видела. Потому как эта история была включена в последнюю серию первого сезона. Я поняла это буквально по первым нескольким абзацам рассказа. И да, после просмотра сериала просто невозможно представлять себе какого-то другого Шерлока :)
История совсем небольшая, да и дело попалось Шерлоку Холмсу не особо сложное. Брат Шерлока - Майкрофт - просит расследовать убийство одного чиновника, которого подозревают в краже важных чертежей. Дело вроде бы сложное и запутанное, но великий сыщик смог разгадать его всего за 1 день. И молодого человека оправдали, и пропавшие чертежи подлодки нашли) Вот уж действительно потрясающий ум.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.