Як писали класики

Книга однозначно заслуговує на тверду 5. Цікава, змістовна, написана легко, невимушено і з гумором. Однак я читала майже всі першоджерела, на основі яких зроблено цей виклад, тому нового для мене тут було мало. Проте приємно було пригадати правила письма справжніх гуру літератури. Мені трішки не зрозуміла логіка вибору саме цих письменників, але це право автора обрати саме Аагату Крісті чи Джорджа Оруелла. Я би обрала інших. А ще взагалі в мене народилась мрія про те, щоб таких книжок виходило побільше, нехай би це була ціла серія "Як писали класики", яка би познайомила нас з не менш цікавими Ремарком, Бальзаком, Золя, Сарамаго, Кафкою, Камю. А ще можна було б про українських письменників....! Але це мене вже занесло. Ця книга - національний продукт в цій царині. Дуже мало ми маємо літератури про літературу такої, яка була б доступна пересічному читачеві, зрозуміла та легка. Ця книга - це вдалий крок, який, сподіваюсь, відкриє широкі можливості для наступників. Особливості книги Кожному письменнику присвячено один розділ. Тут нам і біографічні відомості, ті, які мали найбільший вплив на їхню творчістю, і аналіз деяких творів, і рецепти творчості. Найважливіший рецепт полягає в тому, що його не існує: ми всі різні, всі маємо різний досвід, різний світогляд і кожен не може вписатися в єдині рамки стандартів письма. Книга надихає до читання, до знайомства зі вказаними авторами, до заглиблення у світ літератури. Семківа читати надзвичайно приємно! Одразу розумієш, що він розуміє, про що він пише, що кожну книгу він пропустив через себе і справді спробував дійти до її суті. Важко не позаздрити такому глибокому читацькому досвідові! Сподіваюсь на подальші новинки такого ж типу. Така література однозначно варта уваги.

"Навчання насправді дуже й дуже парадоксальний процес. Що дають, те не завжди беруть - забирають, натомість, інколи те, що ти й не думав віддавати".

⠀ Ця книга - свого роду збірка літературних рецептів для початківців від знакових письменників, узагальнених Ростиславом Семківом, відомим літературознавцем та критиком. Обрані автори (Агата Крісті, Джордж Орвел, Рей Бредбері, Курт Воннеґут, Мілан Кундера, Маріо Варґас Льйоса та Умберто Еко) у свій час давали поради молодим письменникам щодо того, як, на їх думку, варто писати. Хтось видавав такі поради окремими книжками, у когось їх можна знайти серед рядків автобіографії чи, побіжно, в інших книжках. Рецепти у кожного свої, хоча багато у чому схожі між собою. ⠀ Коли я брала до рук цю книгу, то трохи побоювалася, що читати буде нуднувато. Проте текст подано настільки красиво, приправлено такою кількістю біографічних фактів, особистісної характеристики авторів та цікавих слів і мовних зворотів, що я, навпаки, ловила себе на умисному розтягуванні читання! Відірватися було важко! Особливо від розділів про антиутопістів (ну бо просто один з улюблених жанрів ). У перспективі книжки складається цікава послідовність: "Орвелл із похмурим сарказмом доводить, що порятунку в людства немає, Бредбері вірить, що комусь (читачам книг) врятуватися вдасться, а на Марсі ще ростимуть дерева. Ні, каже тут знов Воннеґут, порятунку таки нема, і це вкрай смішно." І все. Я біжу читати Воннеґута, який, сама не розумію як, ще досі не потрапив мені до рук. ⠀ Побільше би такої нонфікшн літератури. Захопливої, дійсно інтелектуальної, живої.

Чесно кажучи, навіть не думала, що ця книжка стане для мене такою подією! Направду, прекрасний читацький подарунок під завісу 2016 року. Спочатку сходила на презентацію: автор виявився дуже приємною людиною, надзвичайно цікавим оповідачем і співрозмовником, справжній інтелігент, і в почутті гумору йому теж не відмовиш. Ростислав Семків – відомий автор, літературознавець, критик, перекладач, директор видавництва «Смолоскип», доцент кафедри літературознавства Києво-Могилянської Академії, лектор «Центру літературної освіти». Стажувався у Гарвардському університеті, є членом журі багатьох літературних премій (зокрема «Коронація слова», «Книга року BBC» та ін.) То ж не дивно, що після його презентації я повернулася захоплена зі своїм придбаним примірником і відразу зайшлася... ні, не читати – а просто ковтати цю книгу! (Оскільки було вже пізно, то пішла не за один вечір, а за два). Найперше визначення, яким можна охарактеризувати «Як писали класики» – книга, що надихає. Надихає читати, надихає писати, надихає думати, мріяти, робити проби пера. Уявіть собі, що всесвітньо відомі письменники щиро діляться з вами секретами свого стилю, дають дружні практичні поради щодо перших кроків на літературній ниві та застерігають від найбільш поширених «граблів», на які так і норовить наступити свіжоспечений писака))) Сподобалося все: від цікавого оформлення книжки до небанального викладу біографій письменників. Легка, сучасна (але не збіднена і не простяцька) мова викладу, доступна структура тексту і влучна підбірка письмеників – таких різних, таких особливих та для багатьох улюблених. Ось ця чудова сімка порадників: Агата Крісті, Джордж Орвелл, Рей Бредбері, Курт Воннеґут, Мілан Кундера, Умберто Еко та Маріо Варґас Льйоса. Прекрасна збірна, чи не так? Найкращою цитатою для знайомства з книжкою я вважаю пораду самого автора «Як писали класики» – Ростислава Семківа: «Щоб цікаво писати, потрібно спершу багато читати». Хтось може сприймати книжку як підручник (ще б! Семків – ще той викладач), хтось – як важливий український нон-фікшн (бо це, по великому рахунку, перша така українська книжка в своєму роді), а хтось – як вірний путівник у світ красного письменства. Але свого читача «Як писали класики» точно знайде, і я особисто дуже тішуся, що така книжка в українському книгопросторі все ж сталася (ну, нарешті!) Читачам також буде цікаво почитати «Про літературу» Умберто Еко, «Дзен в мистецтві письменства» Рея Бредбері, «Потиснути руку Богові» Курта Воннеґута – саме у цих своїх книжках «класики» Семківа сформулювали свого часу основні «фірмові» поради для письменників-початківців.