Линия усилия

Я оказалась тем нетерпеливым читателем, который не мог дождаться появления романа на полках книжных магазинов. Книга порадовала прекрасным оформлением и, конечно, автографом. Получив ее из рук Таис, я поняла, что впервые буду читать книгу, автора которой знаю лично и это усложняет задачу. Во-первых, личность автора влияет на восприятие истории; во-вторых, внутри происходит борьба между “сказать как действительно думаешь и чувствуешь” и “не обидеть критикой”. Постараюсь справиться :)
Если бы меня спросили в каком жанре написан роман, я бы сказала, что это мейнстрим — здесь есть и развитие героев, и их жизненная философия, а еще элементы мистики, детектива и даже любовного романа. И, несмотря на такой жанровый коктейль, все сочетается довольно органично, затягивает и вызывает желание быстрее переворачивать страницы.
В романе трое главных героев — Герман, Ханна и Вера. У каждого из них своя история, своя борьба с внешними и внутренними демонами. Герман, почему-то напомнил мне набоковского Лужина, может быть из-за шахмат?! Вера — потерявшая любовь и себя, разбитая на части и пытающаяся из этих частей собрать свою жизнь, как пазл. Ханна, подавленная религиозными воззрениями и волей мужа женщина, которая забыла что такое счастье. Каждый из них плетет свою судьбу, преодолевает свою линию усилия, переступив через которую, обретет желаемое.
И здесь хочу отметить, что история Ханны стала для меня разочарованием. “Не верю!” — возмущался мой внутренний Станиславский. Мне кажется, что та особенность психики или физиологии, которую она обнаруживает в себе, не могла не проявиться с детства. Хотя я не специалист, просто так чувствую.
А еще меня поглотила атмосфера Города. Он застыл во времени, словно муха в янтаре, и любые современные предметы казались в нем инородными, ненужными и неправильными. Поэтому упоминания о событиях нашей украинской действительности вырывало меня из канвы повествования, а я негодовала и сопротивлялась.
Если резюмировать, то роман мне понравился и я буду ждать новых историй от Таис.

Цей роман опинився у мене в руках дуже несподівано: я обрала цю книгу на буккросинговій акції, побачивши обкладинку та прочитавши анотацію.

Це роман з трьома головними героями: Ханною – дружиною та матір’ю в релігійній єврейській родині, її сином Германом, який страждає на спалахи гніву, та молодою дівчиною Вірою, яка несподівано прибуває в їхнє Містечко. Кожен із них бореться не лише з певними життєвими обставинами, а й, в першу чергу, сам з собою. Усі вони в якийсь момент розуміють: аби стати кращим і змінити щось на краще в своєму житті – в першу чергу треба сконцентрувати лінію зусилля на собі самому. Шлях до цього непростий, вкритий розчаруваннями й викликами: тут і самоідентифікація, і душевний неспокій через релігію, і довіра та прощення рідних, а ще - пошуки хоробрості, аби припини ситуацію, від якої задихаєшся. Після цього всього - якою ж приємною є перемога!

Гарна книга, аби подумати, проаналізувати своє життя і вирішити, якою ж має бути власна лінія зусилля для того, аби все стало краще.

Зізнаюся чесно, давно український роман не вражав мене настільки сильно. "Лінію зусилля" Таіс Золотковської я прочитала практично не відриваючись. Книга написана настільки майстерно та цікаво, що мимоволі дивуєшся - це перший роман авторки з Харкова (до цього було видано дві збірки оповідань "ФарФор", "Мармур" та повість "Міс Качка").

Свою "лінію зусилля"долають троє: 15-річний Герман, який закохується у руду дівчинку Міреле, що хоче стати балериною; його мама Ханна Кац, яка виглядає на ідеальну домогосподарку та Віра, яка приїздить у Місто, аби почати все по-новому. Їхні історії переплітаються і складають одну драму (казку), або життя. Германа переслідує його "Зле Начало" - хлопчик щиро хоче обрати добро, але напади гніву не дають йому спокою; Ханна постійно слухає "Ангела Дому", але розуміє, що до чоловіка відчуває тільки презирство та ненависть і хоче знову мріяти та стати собою; Віра не може оговтатися від розриву з своєю дівчиною та відкидає будь-які думки про матір, яка вигнала її з дому.

"- Про що ти думаєш? - спитала Ханна.

• Про море."

  "Відправник: Ханна

Події відбуваються в сучасній Україні, в тихому провінційному Місті, де всі один одного знають. Реалії натякають прямо - це все насправді, ці жінки, це кохання, ці трагедії... І навіть вкраплення магічного реалізму в історію, як не дивно, змушують повірити у неї ще більше. Як от, наприклад, діалог з кошеням, привидом бабусі, чи закляття...

"Ханна міцно заплющує очі й пірнає у чашку з чаєм... з головою"

"- Ти впевнена, що вона нас прийме? - спитало

• Помовч, - сказала Віра, - я ні в чому не впевнена. Але ми спробуємо."

  Роман написаний невеликими розділами від імені Германа, Ханни та Віри. І тому у книги є два варіанти прочитання - один з переплутаною хронологією та персонажами, інший - розкриваючи кожну історію по черзі. Я обрала перший варіант. Напевно, за якийсь час варто спробувати і другий. Такий стиль викладу нагадав Джоді Піколт. Не сумніваюся, що якби Таіс Золотковська видала свою книгу у США, то "Лінія зусилля" опиналася б у списку бестселерів "New York Times", як і романи вище згаданої письменниці. Якщо я вже почала говорити про паралелі, то чомусь на місці Ханни Кац мені постійно ввижалася героїня Наталі Портман з нещодавнього режисерського дебюту акторки (де вона також зіграла і головну роль) "Повість про любов і темряву". Втім, ймовірно, це тільки через єврейське питання та цитату Амоса Оза, яка зустрічалася і там, і там.

  На окремий комплімент заслуговує обкладинка - витончена та ніжна ілюстрація Юлії Пилипчатіної ідеально пасує до роману.

  Сподіваюся, Таіс Золотковська вже пише щось нове. Бо у мене точно з'явилася ще одна українська письменниця, за творчістю якої хочеться слідкувати.