Забуття

Головним героєм цього роману Таня Малярчук обрала В’ячеслава Липинського. У книжці переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна. «Забуття» — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті, — каже Таня Малярчук. — Це спроба згадати забуте. А також об’єднати індивідуальне і колективне українське, історичну достовірність і художню вигадку, кохання і покликання, божевілля і здоровий глузд, якого, втім, у цьому романі, мабуть, найменше. Його основою несп...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,2

119 оценок

5
41%
4
39%
3
18%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 131Хотят прочитать 84

Рецензии

nataly_om26 февраля 2017 г.
Я давненько не следила за новинками украинской литературы. Но книгу года 2016 по версии BBC я заметила из-за автора. Я вспомнила, в каком восторге была от творчества Малярчук десять лет назад. Её книги для меня понятны.
Я не ожидала от "Забуття" чего-то особенного, но боялась разочарования. А в итоге, с первых же страниц получила удовольствие от книги.
Мы все уходим в небытие. Даже исторически важные личности забываются. Липинский посвятил свою жизнь независимости Украины, а украинцы его забыли. Они его разочаровали еще при жизни, и очень заслуженно.
Мне понравилось, как преподнесена жизнь Липинского, как описаны исторические факты. Эта книга смесь правды и вымысла. В современной части сюжета автор описывает переживания, которые находятся на грани.

Я завжди хотіла бути розумною, але проґавила свій шанс, так і не скориставшись природним даром накопичувати знання. Дізнаватися було моєю пристрастю, аж доки інша пристрасть, жіноча, людська, не взяла наді мною гору. Замість тренувати розум, я вправлялася в стражданні. Замість запоєм читати, я запивала нестерпний біль алкоголем. Я віддала перевагу любові і занехаяла високе мистецтво ясного мислення. Роки, які треба було присвятити щоденній кропіткій самоосвіті, промайнули в погоні за особистим щастям, яке само по собі є лишень ілюзією щастя, ілюзією погоні. Щасливішою я не стала, а втрачений час неможливо надолужити. Я пізнала почуття, але не пізнала мудрість.
Вот что может быть у современной девушки с такими мыслями с историком, который жил сто лет назад и который пожертвовал личной жизнью? Но Малярчук удалось гармонично все соединить.
Очень актуальная книга для Украины. Борьба все еще продолжается.
Читать далее
9
438
crazy_squirrel15 ноября 2021 г.
Синій кит забуття
Неоднозначна книга. Історія йде паралельно у двох часах з проміжком у 100 років. Одна з них розповідає про В"ячеслава Липинського, українського монархіста польського походження, інша -- про письменницю, імені якої не названо.
Письменниця розповідає про своє життя, порівнюючи його з життям Липинського, проводячи паралелі, знаходячи подібності і співзвуччя. У хворобливому захопленні Липинським ідеєю української державності вона бачить надію на своє видужання -- адже якийсь час тому стала дуже боятися всього і перестала виходити назовні, навіть на балкон не наважується ступити. Чи допоможе їй така терапія -- невідомо, але принаймні Липинський не буде повністю поглинутий синім китом забуття. Розділи про Липинського мені сподобалися значно більше, ніж "сучасні". Хоч я і розумію, що там багато вигадки (яка, втім, відчутно заснована на дослідженні документів, світлин і листів), однак читати про нього як про живу людину було дійсно дуже цікаво. Як і про тогочасні політичні настрої і рухи в Україні. Ця книга -- свого роду дегероїзація подій 1917-1922 років в Україні, усіх її вигнанців та будівничих, хоч вони, безсумнівно, зробили багато визначального для нас сьогоднішніх.
Напевно, для мене книга була б цікавішою, якби була присвячена виключно Липинському та його часу. Проте в ідеї втрати і зникнення часу і полягає основна суть книги, яка, до речі, отримала відзнаку Книги року ВВС.
Читать далее
8
235
HannaKorol16 апреля 2017 г.
забуття
одразу хочу сказати, що мені ніколи не подобались книги в яких головними героями є історичні постаті. Але! ця книга по правді дивовижна.
легко і цікаво написано. Дві історії життя. життя такого, яким воно є насправді. Зі своїми невдачами, сльозами, прагненнями...
книга змусила мене відкрити гугл та почитати, хто все ж таки цей В'ячеслав Ліпінський.
Таня Малярчук - Забуття!раджу!
5
389

Все рецензии

Цитаты

robot15 января 2017 г.
Сльози - це гнів, який ти боїшся висловити комусь іншому і звертаєш до себе.
7
376
Nanni_Elevan17 января 2017 г.
Якщо кохання — це страх, нищівна туга, нудота, одержимість іншою людиною, то так, він кохав. Але що тоді в коханні такого доброго, що з нього замість лікувати зробили культ і сенс людського життя? Кохання — це сповнена страждань хвороба. Вкрай небезпечна. Незцілима.
4
149
robot15 января 2017 г.
Можливо, любині просто необхідно один раз належно постраждати? Відмордуватися, щоб визначити розмір душі? ХS, S, M, XL? Моя була якась безрозмірна.
4
323