Зазирни у мої сни

На що здатний батько заради порятунку сина, якого поглинає примара, що оселилася у снах?.. Очевидно, на світі немає дитини, яка б не бачила моторошних снів. Але що робити, якщо жах зі сновидіння поступово переповзає в реальне життя? У дворічного Тео під час нескладної операції раптово зупинилося серце. Упродовж тридцяти шести секунд малюк тримався на межі між світом мертвих і живих. А тоді повернувся. Спливло два роки, перш ніж Мирон Белінський зрозумів, що його син повернувся не сам. Щось п...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,4

648 оценок

5
56%
4
32%
3
10%
2
1%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 739Хотят прочитать 294

Рецензии

Nina_M6 июня 2020 г.
Що мені подобається в книгах Макса Кідрука? Незаперечна логіка, ґрунтовність, напруга, коли активізуються мислення та емоції. І все це написано майстерно.
У цьому романі письменник не зраджує самого себе, тож відірватися від читання практично неможливо (я буквально примушувала себе відкласти книгу й намагатися заснути). Та й тему обирає більш ніж актуальну - кошмари, які стирають межу між сном та дійсністю. До того ж не тільки для героїв твору.
На мою думку, ця історія жахає не тільки тим, що відбуваються страшні речі з мозком малого хлопчака, з молодою родиною. Річ у тім, що в якийсь момент розумієш, що щось подібне може трапитися з кожним. І от це насправді страшно до мурашок.
Автор дуже яскраво зображує переживання молодого батька, із сином якого відбуваються паранормальні речі. Здається, мені було легше повірити у всю цю історію, аніж головному героєві, та й мій мозок буквально вибухав від сюжетних поворотів, пропонованих Максом. До речі, сам головний герой видався більш ніж типовим чоловіком років 25, який свідомо ховається від проблем, тупить та й взагалі поводиться, як шмарклі на паркані (летять, куди дме вітер).
Книга здалася трохи схожою на інший роман письменника - «Не озирайся і мовчи» Макс Кідрук . Але це лише переконує мене, що автор пише надзвичайно цікаво.
Чудовий трилер від одного з улюблених українських письменників.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Что мне нравится в книгах Макса Кидрука? Неоспоримая логика, основательность, напряжение, когда активизируются мышление и эмоции. И все это написано мастерски.
В этом романе писатель не изменяет самому себе, поэтому оторваться от чтения практически невозможно (я буквально заставляла себя отложить книгу и пытаться уснуть). И тему выбирает более чем актуальную - кошмары, которые стирают грань между сном и явью. К тому же не только для героев произведения.
По моему мнению, эта история ужасает не только тем, что происходят страшные вещи с мозгом маленького мальчика, с молодой семьей. Дело в том, что в какой-то момент понимаешь, что нечто подобное может случиться с каждым. И вот это действительно страшно до мурашек.
Автор очень живо изображает переживания молодого отца, с сыном которого происходят паранормальные вещи. Кажется, мне было легче поверить во всю эту историю, чем главному герою, и мой мозг буквально взрывался от сюжетных поворотов, предлагаемых Максом. Кстати, сам главный герой оказался более чем типичным мужчиной лет 25, который сознательно скрывается от проблем, тупит и вообще ведет себя, как сопли на заборе (летят, куда дует ветер).
Книга показалась немного похожей на другой роман писателя - «Не озирайся і мовчи» Макс Кідрук . Но это только убеждает меня, что автор пишет очень интересно.
Замечательный триллер от одного из любимых украинских писателей.
Читать далее
37
1,4K
sireniti24 августа 2024 г.
Не можна втримати в серці те, для чого там немає місця
Ризикую бути закиданою тапками, але стиль Кідрука чимось нагадав стиль Кінга. Особливо останню прочитану Згодом . І хоча теми різні, але чимось вони перекликаються.
Маленький Тео у два роки під час взагалі то не сильно складної операції пережив клінічну смерть. І лише через який час батьки вияснили, що повернувся він з того світу не сам.
Щось проникло в нього, і тепер приходить у снах, та й не тільки в них. Навкруги починають ставатися дивні речі, а між Мироном і Євою, батьками Тео, все більше виникає напруга.
За клопотами про малого Теодора, буденністю днів, що майже схожі один на одного, кудись поділася шалена пристрасть, що Мирон відчував до Єви, а та, мабуть, ніколи його і не кохала.
Тео став для батька всім, тоді як мати… Ну не знаю, можливо їй не дали шансів.
Сімейна драма, трилер, детектив, жахи, - роман тримає в напрузі. Особливо, коли дійство перебирається у США. Не обійшлося без ФБР, дослідницьких лабораторій, наркотиків, наркодилерів і продажних поліцейських. Але все було доречно, відчуття що перебір не виникало.
Мене лише дуже здивувала поведінка матері, якось неправдоподібно, як на мене. Ну а фінал то взагалі прибив. Не кажу, що він поганий, він крутий, от тільки… Ех! Мовчу. Бо ж спойлер. Страшний спойлер. Максе, я вас боюсь.
KillWish
18/19
Перевод.
Рискую быть забросанными тапками, но стиль Кидрука чем-то напомнил стиль Кинга. Особенно последнюю прочитанную Позже . И хотя темы разные, но чем-то они перекликаются.
Маленький Тео в два года во время вообще-то не сильно сложной операции пережил клиническую смерть. И только спустя какое-то время родители выяснили, что вернулся он с того света не сам.
Что-то проникло в него, и теперь приходит в снах, и не только в них. Вокруг начинают происходить странные вещи, а между Мироном и Евой, родителями Тео, всё больше возникает напряжение.
За хлопотам о малом Теодоре, обыденности дней, почти похожих друг на друга, куда-то подевалась бешеная страсть, что Мирон испытывал к Еве, а та, наверное, никогда его и не любила.
Тео стал для отца всем, в то время как мать… Ну не знаю, возможно ей не дали шансов.
Семейная драма, триллер, детектив, ужасы, – роман держит в напряжении. Особенно когда действо перебирается в США. Не обошлось без ФБР, исследовательских лабораторий, наркотиков, наркодилеров и продажных полицейских. Но все было уместно, ощущение, что перебор не возникало.
Меня только очень удивило поведение матери, как-то неправдоподобно, как мне кажется. Ну а финал так вообще прибил. Не говорю, что он плохой, он крут, вот только… Эх! Молчу. Ведь спойлер. Страшный спойлер. Макс, я вас боюсь.
Читать далее
34
235
Keltika27 января 2018 г.
Для мене це друга книга Макса і можу сказати, що я відверто погарячкувала з занесенням автора в улюблені. Ні, пише він добре, але не кожна книга однаково вражає та захоплює.
Вчитуватися важкувато, практично монолітний текст з малою кількістю діалогів та купою різного непотрібу типу музичних плейлістів, заглиблень у якісь абстрактні речі, цілих сторінок з якимись науковими (або псевдонауковими) поясненнями, не вдається зануритися в те, що відбувається, с головою.
Також я ніяк не могла зрозуміти чому батьки хлопчика постійно тягнули за щось кота, коли їх дитина знаходилась в такому тривожному стані. Да і наприкінці історії теж було дивно читати про те, як батько дивиться в монітори замість того, щоб бігти на потрібний поверх та рятувати сина. А листи до ФБР з переліком цілої купи подробиць, спостереження за снами хлопчика, переселення душ мені взагалі не сподобались, все це здається перебільшеним, недоречним, зайвим. І інтрига… Інтриги не було, автору вона не вдалась, відразу було зрозуміло хто надрукував того листа, хто знаходився на той час удома і таке інше. Єдине, що було цікаво дізнатися (але теж не дуже інтригувало), це хто такий Аймонт і що йому взагалі потрібно від хлопця.
Я, здається, розумію, чому деякі читачі порівнюють Кідрука з Кінгом, але не можу з ними погодитись. Макс відверто застосовує велику кількість прийомів, які зазвичай використовує у своїх творах Король жахів. Там є і перелік музичних композицій, які слухає головний герой, є веселощі від випускання газів, є суто американське підбадьорення хлопчика «чемпіон», є понівечені долі, є навіть слово, яке повинно відкластися у читача в голові і тому повторюється декілька разів на протязі книги, та виділяється написанням по складах або в дужках (над-ру-ку-вав), немає хеппі-енду, все це дійсно нагадує Стівена, але ще більше підкреслює ту прірву, яка пролягає між авторами. В Кінга це виходить майстерно, в Кідрука виглядає підробкою. До того ж в Макса сюжет пронизаний може і цікавим, але дещо штучним, незграбним екшеном, і це його також викидає зі стежки, якою він крокував вслід за майстром. Тобто пише Кідрук може й непогано, але порівнювати його з Кінгом не можна, це блюзнірство.
Що сподобалось. Сподобалась психологічність твору, сподобалось глибоке занурення одразу в декілька важливих життєвих моментів, сподобалось як автор змалював перші напади, все. НОІМ вийшла набагато кращою, більш довершеною і взагалі крутішою по усім параметрам.
Читать далее
21
2,3K

Все рецензии

Цитаты

Noel-1311 сентября 2016 г.
Метелик, який обсмалив краєчки крил, нізащо не наблизиться до вогнища вдруге. Собака, який зірвався у прірву та, прокотившись три десятки метрів, дивом уцілів, обходитиме провалля стороною. І тільки людина, обпікшись, уперто мчить на вогонь, стрибає у безодню, вірячи, що колись обов'язково дотягнеться до омріяного тепла чи злетить у вільне від хмар небо.
15
1,8K
Noel-1313 сентября 2016 г.
Лайно припливає саме, а по перли пірнати треба!
14
2K
Noel-1311 сентября 2016 г.
Важко називати любов'ю те, що спустошує й калічить.
13
1,5K