Grief is the Thing with Feathers

Ця книга - ну просто якийсь винос мозку. Потік свідомості в якому зрозуміло не так багато. Трапилась біда - мама померла, залишивши батька та 2х синів -хлопців. І вони мусять навчитися жити без неї. Батько не може пробачити себе і печаль зїдає його та затягує в болото. Хлопці шукають смерть в природі, несучи її самі, ніби так зможуть знайти відповідь чому мама пішла. І на допомогу їм прилітає загадковий крук, що має повернути сімю до життя. Чому саме крук? Я думаю тому, що в багатьох віруваннях саме крук вважається потойбічним птахом. посланцем між різними світами. Крук теж ще той кадр, його мова то щось зовсім чудне, а в його думках явно переважає садо-мазо. Після прочитання книги у мене тільки одне питання - що курив автор? Насипте і мені чуток.

Я ужасно боюсь смерти, и с рождением сына стала бояться еще больше. Отчасти из-за того, что они могут остаться без меня, но и из-за того, что я могу не увидеть, как он взрослеет. Эта книга ударила больно, прямо в этот страх. Усилила настолько, что я поняла, что надо что-то с этим делать.

В этой книге два определенных слоя - на одном из них надо знать творчества Тэда Хьюза, на втором - не надо ничего, просто чувствовать.

У мальчиков умирает мама, у мужа - жена. К ним приходит Ворон, но не для того, чтобы погубить, а для того, чтобы помочь. Питаясь их горем, смягчая его. Мальчики будут мальчиками и будут драться и сочитнять истории, папа будет папой, пытаться заполнить дыры, пытаться запомнить, что надо делать. Ворон выполнит свою миссию, изрядно потрепав нам нервы своей манерой изложения.

She won’t ever use (make-up, turmeric, hairbrush, thesaurus). She won’t ever finish (Patricia Highsmith novel, peanut butter, lip balm).