Мае браты, мае суседзі

Еней був тяжко не по серцю
Юноні, - все її гнівив:
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив:

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх:
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
У чортам і щоб і дух не пах.

Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насаджували повні,
І куди очі почухрав.

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.

Гомоніла твоя кобза
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною.

Спочиваєш ти, наш батьку,
Тихо в домовині,
Та збудила твоя пісня
Думки на Вкраїні.

Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє,
«Огню іскра великого»
Повік не згасає!

Щоб між нами не вгасало
Проміння величне,
Ти поставив «на сторожі»
Слово твоє вічне.

На роковини Шевченка

Замечу кстати, не речами
Питают войско, а харчами,
И воин без вина — хомяк.
А без прелестницы-злодейки,
Без битой меченой копейки
Нам воевать нельзя никак.

Другим ми часто пророкуєм,
Як знахурі, чуже толкуєм,
Собі ж шукаєм циганок.

Пішли, розвивши короговку
І сльози молодьож лила;
Хто жінку мав, сестру, ятровку,
У інших милая була.
Тогді найбільш нам допікає,
Коли зла доля однімає,
Що нам всього миліше єсть.
За милу все терять готові:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дороже милой - честь!