Машина времени. Человек-невидимка

Думаю, буду права написав что книга оставила у многих совершенно разные эмоции. Кто-то пожалеет гг, кто-то сочтет монстром. Лично я задумалась , был ли гг таким изначально или свое влияние оказал и эксперимент - который поставил над собой он. И что было бы, если бы он поделился открытием с другими .. был бы возможен другой финал.
книга написана в далёком 1897 году и много требовать от нее нет смысла. Но думаю эта книга внесла много в создание фильмов на эту тему и без нее, эти фильмы не были бы столь интересны и увлекательны. Чего стоит только сцена с исчезновением человека - когда исчезает кожа , мышцы, сосуды и самым последних штрихом - нервные окончания, хотя последний пункт мне кажется особенно интересным) ведь в человеке так много неравных окончаний - легко предоставить человека из паутинки )

Присутність мандрівок часом автоматично додають книгу до моїх планів. Саме так твір Герберта Веллса й потрапив мені до рук, а той факт, що це класика фантастики лише під'юджував мій інтерес.

Спочатку я думала, що найскладніше буде усвідомити бачення автора, але виявилося, що найбільшим викликом для мене стала розповідь. Твір дуже короткий, та ще й написаний більше ніж 100 років тому, і розповідати про нього без спойлерів виявилося дуже важко.

Отже, на сторінках книги ми зустрічаємо таємничого мандрівника по часу (саме так), який винайшов, що так само як у просторі ми можемо переміщуватися часом. Звичайно, без геніального винаходу - машини часу - не обійшлося, але мандрівка вийшла зовсім не звичайна. Наш герой вирішив побачити світ через 800 тисяч років… Неймовірна цифра.

За цей час світ, який ми знаємо не просто змінився, він зник та переродився. Людство еволюціонувало та розділилося на два окремих види і все це призвело до виникнення нових законів життя. А ось яких саме мандрівнику ще доведеться дізнатися.

Я б назвала "Машину часу" твором на тему "Куди всі ми котимося", це така собі відповідь на капіталістичні тенденції в суспільстві, які автор спостерігав. Не зрозуміти це просто не можливо, адже Веллс обрав такий стиль розповіді, що дозволяв відкрито демонструвати судження.

"Машина часу" змушує замислитися над багатьма суспільними питаннями та трохи ламає стеріотипи для жанру фантастики з мандрами в часі. І кому б я точно порадила твір, це поціновувачі фантастики, хоча б для загального уявлення про жанр.

Не то чтобы я так люблю приём "потока сознания", что никакие другие в книгах не признаю, но в этом повествовании автор (или переводчик?) настолько скуп и на эмоции своих персонажей, и на описания, и на любые отклонения от линейного сюжета - я будто бы не саму книгу прочитал, а её школьное изложение. Причём написанное учеником, явно спешившим поскорее сдать работу и бежать на улицу гонять с ребятами в мяч потому что солнце ведь друзья ведь ну в самом деле а тут какие-то скучнейшие книжки заставляют читать и ещё пересказывать фу какая гадость.