"Жовтнева гра" або чим не вийде вилікувати меланхолію
"Жовтнева гра" містить 15 оповідань, серед яких є і реалістичні, фантастичні, страшні, психологічні та хорор-оповідання. Та, не дивлячись на відмінності, вся збірка просякнута єдиною атмосферою. Атмосферою меланхолії, всепоглинаючої безвиході та іпохондрії. Саме цією атмосферою та стилем написання Бредбері надто сильно і неприємно нагадав мені Едгара По. Звісно, відомо, що творчість По мала великий вплив на Бредбері, але такої сильної схожості я не очікувала. Особливо, вже будучи знайомою з чудовими "451 градус по Фаренгейту", "Марсіанськими хроніками" та "Усмішкою" автора. І якщо говорити про "хроніки", то можна сказати, що там теж легко впізнати вплив По, і загалом згадані твори теж не променяться оптимізмом та життєстверджуючим духом. Але там зовсім інша історія. Оосбливо з тими ж "хроніками", де "Падіння дому Ашерів" та інші твори По є частиною подій, що відбуваються. Але тепер повернемось до збірки оповідань. Покопирсавшись в просторах інтернету, я знайшла інформацію, яка прояснила для мене ситуацію і розставила всі крапки над "і". Деякі з оповідань, розміщених в "Жовтневій грі", написані протягом 1943-1947 років та входили до першої збірки письменника під назвою "Темний карнавал". Це був час, коли Бредбері ще не встиг виробити свій власний, індивідуальний стиль і в його творах простежувалась тенденція до "копіювання" стилів інших письменників, зокрема, Е.По. Тож і не дивно, що в них важкувато впізнати Бредбері таким, яким я вже його знала. За рахунок спільної атмосфери всіх оповідань, в збірці забагато іпохондрії, на яку страждають ледь не всі персонажі, та меланхолії. І в результаті я майже нікому з них не змогла співпереживати та співчувати. А особливо це стосується жіночих персонажів, які майже 100% не викликають прихильності. Частковий виняток - то хіба що в певній мірі дівчинка з "Волаючої жінки". Я не великий прихильник творчого доробку Едгара По. Саме тому схожість з ним в цій збірці була мені неприємною. Хоча деякі оповідання мені загалом сподобались: "Труна", "Корпорація «Маріонетки»", "Волаюча жінка" та "Чортове колесо". Можу додати ще "Акведук", якщо розглядати його не самостійно, а як частину "Марсіанських хронік". Збірка наганяє сумний настрій, такий справжньо-осінній. Тож, якщо ви не поціновувач По, або затятий любитель Бредбері і хочете позитивних емоцій та відчуття бадьорості - то ці оповідання вам не підійдуть.
2 понравилось
