Два роки тому Україна попрощалася з велетом духу, майстром слова Романом Іваничуком. Моє знайомство з його творчістю розпочалось із "Манускрипту з вулиці Руської". І хоч я не фанат історичного жанру в літературі, мене сильно вразили глибина і аналітичність цього твору. Це вам не Кокотюха, який "виїжджає" на ретро-антуражі, вдаючись до історичної канви лише поверхнево, задля створення напускної атмосферності, яка додає його книжкам популярності. Іваничук же через грунтовне висвітлення історичної проблематики проводить невидимі паралелі з сьогоденням і підводить читача до сучасних проблем українського народу: питань державності, самовираження українців, звертається до нашого колективного сумління і громадянського обов'язку. Історія в Іваничука - це не лінійний процес, а міцний ланцюг із подій, людей, духовності, національної ідеї, свободи, війн і відроджень, пов'язаних між собою в книзі цікавим інтригуючим сюжетом. Роман "Орда" також дуже добре демонструє фірмовий почерк автора. Він містить і елементи містики, і художній вимисел. Однак реальні історичні події в книзі відображені якось настільки по-новому, крізь призму суперечливих особистостей кожного героя, що мимоволі розумієш - те, чого нас навчають на уроках і лекціях з історії - лише вершина айсберга. Головний герой "Орди" - чернець Єпіфаній - переживає важку особисту психологічну драму. Він став німим свідком знищення царем Петром І славної козацької столиці - Батурина. На його очах живцем спалювали людей, катували дітей, знищували храм... а він навіть не кинувся нікого рятувати, застигнувши на місці поряд зі зрадниками та ворогами. Від побаченого у ченця спочатку провалюється пам'ять, а потім з'являється ганебне відчуття власної співучасті у страшному злочині. Бажання розкаяння та спокути цього гріха супроводжує Єпіфанія протягом усієї книги, а шляхи їх пошуку сплітаються у красивий небанальний сюжет.
8 понравилось
