Смарагд

У хвилину відчаю він, син парторга колгоспу і циганки, що ходила з табором, вигукне: «Я і сам не знаю, хто я, але не злодій – це точно!». Коли в Афганістані смерть зазирне в очі, жалкуватиме лише, що помре, так і не пізнавши справжнього кохання. А коли виживе і кохання постукає у змучене серце - злякавшись своєї немочі, відштовхне вимріяне почуття. Та чи вдасться побороти любов йому, тепер уже ченцю Варфоломію, що дав обітницю служити Господу і людям?

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

46 оценок

5
35%
4
48%
3
17%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 55Хотят прочитать 34

Рецензии

Nina_M
15 декабря 2017
Попередня книга авторки ( "Суча дочка" ) налаштувала мене на те, що буде все по-справжньому, життєво. І це дійсно так. Коли там вона розповідала історію суто жіночу (яка, на мою думку, значно краще вдалася пані Валентині), наразі читачеві пропонується історія чоловіка - хлопчика, що змалку не потрібен своїм рідним (крім старої бабці), хлопця, який вагається, коли робить життєвий вибір. Його роздирає роздвоєність: сам він із осідлих циган, син комуняки (інакше й не скажеш). Батько соромиться свого коріння і пиячить, а мачуха стрибає у гречку й відверто ненавидить пасинків. Позаду у нього незакінчений технікум і Афган, попереду - незвідане кохання та служіння Господу. І крізь все це - біль. Чоловічий біль та скупі чоловічі сльози.
І... Мені хотілося зовсім іншого фіналу.
Читать далее
21 понравилось
0
496