Цитаты из книги Смарагд

У людини старіє не лише тіло, а й почуття. Одна душа поза часом.

Подивися на життя, брате, уважно подивися. І не думай, що нас багато де чекають.

Невже ти віриш, що на тому світі душа матиме волю, якщо на цьому живе не за власною?

- Хороший учитель теж не кричить, а всі його слухають, - промовив повчально батюшка.

Тут багато до чого доводиться звикати, головне для нашого брата - витримка. Тоді ніде не пропадеш.

Не всі дороги ми обираємо. Інколи дороги обирають нас.

Варфоломій не раз поглядав на брата й думав про те, що рідні по батькові, насправді вони були чужими, як чужими бувають люди, котрих нічого в житті не об'єднує, окрім нав'язаного випадком народження.

Кому дано більше любити, тому дано більше й прощати.

Поспішати потрібно завжди. А то можна й запізнитися. Забув, хто це сказав: «Поспішайте робити добро». Наче колись від вас почув, що апостол Павло. Гарно сказав, а головне — правильно. Бо людині за щоденними клопотами ніколи й подумати, навіщо живемо на цьому світі.

Ти не завжди ображайся, якщо тебе ображають. Краще подумай, чому ображають, може, так і треба. — Хохлом обзивати? — глянув Данило в обличчя Олексію. — Отут, у мене вдома? — Хто ж нам винен, що ми хохли, —

- Ні-ні, - заперечив гарячково. - Я, знаєш... Я для себе ще нічого не вирішив. Ти не сердься, та я піду своєю дорогою. - Підеш, - баба сумно похитала головою. - Я давно знаю, що підеш. От тільки якби ти сам знав, куди йти, а не блукав, наче лоша без табуна.