Купеля

Купеля - красива історія кохання. Тут немає ні політики, ні політиків. Немає ніякої полеміки.
Тут просто Софійка кохає Сашка, і вони мріють про звичайне сімейне щастя. Молоді, сповнені надії, щасливі і безпечні. Їхнє кохання зародилося на Майдані під час Помаренчевої революції, тому вони добре знають йому ціну.
Але минулися буремні часи. Майдан тепер лише спогад, е ще - попрані надії, марні сподівання. Та то все неважливо. Їхні почуття витримають все.

І таки витримало. Завдяки Софійці, сильній і незламній у своїй вірі... насамперед, я вважаю, в себе.
Вона знала, що ії любов витримає багато. Але навіть не підозрювала, що стільки.
Було від чого впасти у відчай, опустити руки, озлобитися на світ і людей.
Та вона вистояла. І нагородою стало повернення коханого. Справжнє повернення.

Чесно кажучи, пустила сльозу. І не раз.
Дуже гарно написано. Дуже щиро.
І той хлопчик Каха, що танцював лезгинку...
Я теж тримала його серце, я теж розгубилася і рогнівалася на цей безжальний світ. Вірю. Таке й справді могло бути. Я вірю. Тому що і зараз відбувається те ж саме, тільки в моїй країні.
І в почуття теж повірила. Справжнє кохання вистоїть навіть там, де здалася остання надія.

А ще приємним бонусом стали оповіданння.
Сумні, життєві, справжні.
В них роздуми про життя, кохання, про вічне...
Згадався Кузьма. "Люди, як кораблі..."

На русском.

"Купеля"- красивая история любви. Здесь нет ни политики, ни политиков. Нет никакой полемики.
Здесь просто Соня любит Сашу, и они мечтают об обычном семейном счастье. Молодые, преисполненные надежды, счастливые и беспечные. Их любовь зародилась на Майдане во время Оранжевой революции, поэтому они хорошо знают ей цену.
Но прошли бурные времена. Майдан теперь лишь воспоминание- несбывшиеся надежды, напрасные мечты. Но это всё неважно. Их чувства выдержат все.

И выдержали. Благодаря Софье, сильной и несокрушимой в своей вере... в первую очередь, я считаю, вере в себя.
Она знала, что её любовь выдержит много. Но даже не подозревала, что столько.
Было от чего упасть в отчаяние, опустить руки, озлобиться на мир и людей.
Но она выстояла. И наградой стало возвращение любимого. Настоящее возвращение.

Честно говоря, прослезилась. И не раз.
Очень красиво написано. Очень искренне.

И тот мальчик Каха, который танцевал лезгинку...
Я тоже держала его сердце, тоже растерялась и возненавидела на этот безжалостный мир. Верю. Такое действительно могло быть. Я верю. Потому что и сейчас происходит то же, только в моей стране.
И в чувство тоже поверила. Настоящая любовь выстоит даже там, где сдалась последняя надежда.

А еще приятным бонусом стали рассказы.
Грустные, жизненные, настоящие.
В них размышления о жизни, любви, о вечном...
Вспомнился Кузьма. "Люди, как корабли..."

Розпочинаючи читати цю книгу, я навіть не знала, чого від неї очікувати. Анотацію принципово не переглядала, назва нічого особливого не говорила, та й дивно було побачити не черговий роман авторки, а її збірку.
Усе ж таки досвід читання романів Світлани Талан підказував, що розчарування не буде, натомість я переживу нове життя, пізнаю ті емоції, які, можливо, ніколи в житті не переживу, познайомлюся з новими людьми, знайду собі подругу, пізнаю інший устрій буття.
Та ось усе позаду, остання сторінка перегорнута і… в моїй душі змішані відчуття. Я розчарована, що все закінчилося так швидко, та й одночасно задоволена, що мені вдалося сповна пережити ще одне життя та насолодитися ще однією книгою.
Здебільшого я не люблю отакі міні-романи на 186 сторінок, тому що не встигаю насолодитися словом, не можу спіймати ту ідею, яку хотів донести автор, познайомитися з героями твору, полюбити чи зненавидіти їх. Таке читання проходить повз мій розум та душу, й це — безцільна втрата часу. Деякою мірою я злостилася, що події так швидко змінювалися, але разом із тим ця книга досить жваво розповідала про головне: як у романі, так і в житті.
У кожній книзі Світлана Талан зосереджує нашу увагу на всеохопній любові, й збірка «Купеля» — не виняток.

Прочитала книгу - про рецензію навіть не думала.
І ось пройшло два дні, а я не можу забути історію.
Що сказати? Насправді сама інколи пишу й для мене є величезною загадкою те, як деяким авторам удається захопити й не відпускати так, щоб сторінка за сторінкою ти проникав у книгу, мов той набридливий черв'як, якщо вже говорити ідіомами.
Після "Коли ти поруч" я не сподівалася, що прочитаю у пані Світлани щось ліпше, але дарма.
"Купеля" - історія кохання, перш за все. Історія любові, плотанічних стосунків. Я би назвала це головною ниткою роману. Але все ж на передній план автор ставить Софійку, сильну, незламну. Вона проста сільська дівчина, рудоволоса, смілива, любляча, на долю якої випало чимало випробувань. Мені дуже імпонують її моральні цінності. Рідко таке побачиш у реальному житті. Власне, своєрідна родзинка творів Талан - дещо ідеалізованість головних героїв.
Проводячи паралель із попередньою прочитаною мною книгою ("Коли ти поруч"), можу сказати, що дівчатка схожі. До речі, прив'язані воно особливо до дідуся чи бабусі, а відсторонені від батьків. Не зовсім типово, правда?
Ця книга мені дуже нагадала обожнювану Люко Дашвар. Манера та сама. Чесно, якби не вічні порівняння Талан "прекрасна, як саме життя", я би сказала, що це книга Ірини Чернової. Сучукрліт?
Але красиво. Я плакала. Читайте.
Дехто пише, що дуже передбачувано, казка й т.д. Але, може, нам усім і потрібне щось магічне в цьому бутафорному світі?

P.S. До книги ввійшли чудові оповідання, від яких стискається серце. Особливим для мене було "І щоб ніхто й ніколи..."
Ох, захоплююся талантом своєї землячки!

Книга - чудова, мені справді сподобалося. Особливо оповідання, вони особисто для мене стали відкриттям нової грані творчості пані Світлани!)) Купеля. Сподобалася надзвичайно! І хоча по стилю й справді трохи відризняється, читати легко і цікаво! Теми, які так чи інакше проходять крізь вашу творчість - село, вічне кохання, жіноча доля, випробування, - тут описані особливо яскраво! Сюжет цікавий, читала на одному диханні, не хотілося відриватися! Дякую!!))) А ось цикл «Грані сьогодення» стали для мене справжнім відкриттям! Гострі, яскраві оповідання, в них є все - зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка, при чому останні два етапи часто зливались воедино, утворюючи бурхливий потік емоцій і думок! Читати захопливо, я ледь стримувала себе, щоб не перескочувати через рядки! Це моя особиста думка, але мені здається, що пані Світлані дуже-дуже пасує такий жанр! Він такий «живий», стрімкий, і …справжній! Я б з задоволенням почитала ще щось з цієї серії)) Якщо казати про самі оповідання, то мене дуже «зачепило» «Особисте». Це не тільки тому, що тема близька, а й сам сюжет - неочікуваний, насичений, наче яскравий штрих на білому папері. Отакого одного «штриху» цілком достатньо, аби уява домалювала всю картину… «Запізніле зізнання». Мені важко було його читати, не в сенсі «не цікаво», а морально важко… Не уявляю, як би я повела себе в такій ситуації… Думаю, не змогла б приховувати - пішла б напряму, жити з цим і мучитися - не змогла б. Хоча, якби так сталося, і дитина лишилася сама - точно б її прихистила, як би там не було… «Новий міст» вселяє надію. В Алісі я впізнала себе - в мене теж в житті була ситуація, коли була на межі життя і смерті, лікарі казали, що залишусь інвалідом назавжди, не зможу ходити. В мене вийшло одужати, попри всі прогнози, і тоді я так само сильно полюбила життя, як Аліса - і до сих пір це моя щоденна дяка Богу - за кожен новий день… Це оповідання варто нагадувати собі кожного дня)) Дякую за нього! «Співбесідник за викликом» - альтернативна назва могла б бути «Запізнення на все життя» )) Кожна жінка на певному етапі свого життя могла б впізнати в героїні себе - як часто ми себе недооцінюємо, як часто бігаємо по замкнутому колу, а вихід ось він де, зовсім поруч. Дякую за нагадування, що ніколи не пізно сказати «вже надто пізно, поїзд пішов», і поставити крапку. «Однокласник». Ми у 18 років і ми у 28 - це різні люди, з різними поглядами на ті самі події. Як важливо не жити спогадами, не жити минулим, а подивитися правді в очі і позбутися ілюзій…Дякую! «І щоб ніхто і ніколи»… дуже живо, гостро, неочікувано…Яскраво, і до сліз! Дякую за всю збірку і за «Купелю», читала з величезним задоволенням! Пані Світлано, Ви - чудова! І ваша творчість - різнобарвна, цікава, яскрава, дякую!))

І знову в руках я тримаю книгу Світлани Талан. Моє бажання - прочитати всі її книги.
Герої її романів - сильні духом особистості, які навіть у найскладніших життєвих ситуаціях не зраджують власну совість...

Роман "Купеля" - це сильна історія про долю Софійки, на яку випало чимало випробовувань, та її коханого Сашка..
Це було кохання з першого погляду. Кохання, яке буває раз у житті.

Історія роману про сильне, щире, неземне кохання.
Наскільки ж потрібно кохати одне одного, щоб всі труднощі, біди, хвороби, які випадають на життя, все можна побороти, пережити, якщо кохати...

P.S. - Читаючи такі романи хочеться вірити:
1) у таке кохання;
2) що добро завжди перемагає зло;