
Книга скоріше не про літературу, а про самого Леоніда Ушкалова, і тема цієї самої літератури розкривається досить поверхово. Якось вся інформація подається сумбурно та нецікаво. Відверто кажучи, було нудно. Може я чогось більшого очікувала від цих єсеїв, хоча б якоїсь критики, фактажу, щоб книга надихнула мене на читання класичної української літератури, а виявилось усе досить прозаїчно. Ще й в першій третині книги мені вже стало дурно від постійного згадування "сина Сашка!".
До речі, в книзі є багацько згадок про Харків і мешканців міста точно порадують згадки про різні історичні місця в контексті літератури (і не тільки української!) Есеї не допоможуть зрозуміти українську літературу. Хоча я не буду занадто категорично відмовляти від неї. Спробуйте:)









































