Отзывы о книге Покров

Герої Майдану ще не здогадувалися — за півтора місяця сотня поляже, тисячі назавжди скалічаться, і у всіх живих на серці залишиться грубий, як міліцейський кийок, рубець.

Книга про рід, про долю роду і складне плетиво минулого і сучасного. Мені б сподобалось набагато більше, якби не тема Майдану. Наче і написано гарно, нічого поганого чи відверто неправдивого, але … я ще не готова про це читати. Ось ця цитата на початку – це моє ставлення, для мене ще не час нести Майдан в художню літературу.

Я не шанувальник Люко Дашвар, скоріше навпаки. Після «Село не люди» мене відвернуло від автора надовго, але про «Покров» мала декілька схвальних, навіть захоплених відгуків…

По-божому, коли людина сама своїх предків знає! тому і поміч не потрібна, бо рідна кров- покров, захист. А хто кров свою не шанує, тому помагати гріх! Кожен свої шляхи сам здолати має

Гарний задум, історії предків читаються – ковтаються, цікаво і захопливо. Із сучасністю складніше – герої якісь пласкі і неживі, гротескні і однобокі, або погані або близькі до ідеальних, одним словом – вигадані. Хоча, звичайно, я дещо упереджена… Є в книзі моменти, які можна цитувати і згадувати. Головна героїня змінюється під впливом обставин, еволюцію образу спостерігати цікаво.

Отака новорічна ніч. З вікон — веселощі, автівки поспішають, гудуть. Нащо стільки галасу?! А раптом сеї миті хтось… поми-рає? Тиші хоче? Мар’яна з останніх сил суне до знайомої п’ятиповерхівки: потріпані домашні капці — не та пара, що взим-ку рятує. Сусідчин овечий жилет сам змерз-задуб. Думки, відчуття перемішалися, затверділи, застигли: ані питань, ані жалів, ані молитов. Тільки щоби вже не жити, у сенсі — не думати, не відчувати. Захворіти тяжко з гніву, як з вірусу, пе-ретворитися на малу дитину, приймати милосердя оберемка-ми — аж рукам горе! І хоронити чисту сльозу… Ту сильну, що вона камінь їсть.

В таких епізодах сила книги, за них пробачаєш все притягнуте за вуха і шите білими нитками. В цілому, раджу читати і складати власну думку, раптом сподобається) Скоріше за все не перечитуватиму, але може ще колись спробую почитати Люко Дашвар

Не зовсім цікаво, не дуже захоплююче, але наскільки ж зворушливо і життєво! Я трохи остерігався того, що події відбуваються на фоні Майдану (багато авторів розглядає це як елемент просування твору на книжковий ринок), але скоро побачив, що автору вдалося зробити таку популярну останнім часом тему Майдану не центром подій, а лише фоном окремих, хоча й багатьох, епізодів оповіді. Трохи не у моєму смаку надмірна, на мою думку, пафосність кінцівки. Але, як для книжки, яку читають для відпочинку, а не для глибокого філософського осмислення, то вона навіть дуже непогана.

Моє перше знайомство з письменницею. І, до речі, досить вдале. З цією книжкою треба бути обережним: одного разу ви візьмете її в руки і не відпустите, доки не дочитаєте. Письменницею був охоплений досить великий проміжок часу: все починається ще в далекому 1843 році з козака Яреми Дороша і тягнеться до початку 2014, коли Революція гідності змінила світогляд тисяч людей по всій країні. Головна героїня – Мар’яна – потрапляє в самий епіцентр подій: неймовірна історія знайомства з коханим і таке ж неймовірне його зникнення, участь у подіях на Майдані, пошуки нащадків славного козацького роду,які тепер мають змогу стати власники величезного скарбу. Та не все в цього житті так безхмарно, тож на щасливчиків очікують не лише грошики, а й родинне прокляття. Я в захваті. Вважаю, що цю історію повинен дізнатись кожен свідомий українець. Для себе я винесла два основні моменти: а) без знання свого минулого у нас немає майбутнього; б) об’єднавшись, ми можемо гори звернути, чому яскравим доказом став Майдан.

Це, напевно, єдина книга на яку я чекала ще до її виходу і замовила в перші дні її перебування на книжкових полицях. Я так її хотіла, що боялася аби вона мене не розчарувала. І вона таки не розчарувала. Я до сих пір під враженнями! . Це моя улюблена книга авторки (а я їх прочитала всі - це єдиний автор, книги якої я всі читала). . Книга наповнена коханням, любов'ю до Батьківщини, сподіваннями, вірою ... А трохи містики робить книгу цікавою та особливою. Ярко та Мар'яна зустрічаються і закохуються один в одного в грудні 2013 на майдані. Та доля готує для них перешкоди і випробування. Але не дарма кохання є найкращим і найдорожчим скарбом, який вони змогли знайти і зберегти.

Майже два дні збиралась з думками, підбирала слова, формувала...але так і не змогла обрати головне щоб написати відгук до цієї книги. Книга заворожує читача з перших сторінок. Спершу автор знайомить нас з історією кохання заможного нащадка роду козацького Яреми Дороша, який уже не молодим закохався у молоду дівчину Перпетую. Все б нічого, та законна дружина дізнавшись про це прокляла увесь рід Яреми до 7-го коліна... Згодом авторка стрімко повертає нас у сучасні реалії де головна героїня Мар'яна у пошуках справжнього кохання на тлі Євромайдану змінює не лише себе, своє ставлення до життя, але й цінності. Адже дівчина яка не розуміла ціни свободи вибору, ціни дружбі та сімї все ж зробить усе щоб зберегти це. Вона буде жити на Майдані, допомагати подрузі, знайде друзів та справжнє кохання, відновить родину...та чи це всі випробування? Невже шалений спадок від предків таки реальний? Які умови для 7-го покоління приготувала Перпетуя? Яке життя оберуть герої для себе? Чи зможуть назвати імена 126 предків щоб врятувати кохання, та життя роду Дорошового? Відповіді на ці питання ви знайдете на сторінках цієї книги - книги про цінності, історію і КРОВ

я в захваті! от ходжу і думаю про цю вже прочитану книгу... і шкодую що так скоро прочитала((( історія століть! так вміє тільки Люко Дашвар і Ніна Фіалко. закінчення зовсім неочікуване. кохання і материнство поверх усіх багатств! без коріння ми ніхто! без родини і сім'ї-ніщо. без нащадків- нас просто немає...

я б хотіла мати у своєму житті отаку бабу Кривошиїху, але в якості друга. хоча вона УСІМ допомагала... Я б хотіла відтворити власний родовід(ще до книги було таке бажання). хоча Покров надихає шукати відомості про своїх предків. 200 років тому люди так само жили, любили, деякі зраджували. історія, реальність, фантастика(якщо не вірити у прокляття). І питання- невже люди вірять, що у Бога можна випросити зло? не можна. життя майже щасливої Мар'яни, тому підтвердження.