Все те незриме світло

- Що це означає, Papa, що вони нас окупують?

• Це означає, що вони понаставляють вантажівок на площах.
• Вони примушуватимуть нас говорити їхньою мовою?
• Може примусять перевести годинники на годину вперед.
• Як одна країна може примусити іншу перевести годинники? А що як усі відмовляться?
• Тоді багато людей поприходять рано. Або запізняться.

Він бачить те, чого іншим не видно.

А глухие слышат, как у них бьется сердце, фрау Елена?

— Есть два вида смерти, — говорит комендант, и его дыхание клубится морозным облачком. — Кто-то дерется как лев. А кого-то убить проще, чем вытащить волос из чашки с молоком. — Он обводит взглядом шеренги, помахивает шлангом, драматически таращит глаза. — Как умрете вы, ребята?

— Ты знаешь, как растут алмазы, Лоретта? И вообще кристаллы? Микроскопические слои в несколько тысяч атомов нарастают каждый месяц. Тысячелетие за тысячелетием. Так же накапливаются легенды. Все старые камни обрастают легендами. Может быть, камешек, который так тебя занимает, видел разграбление Рима Аларихом. Может быть, им любовались фараоны или скифские царицы плясали ночи напролет, украсив им прическу. Может быть, из-за него начинались войны.

Мы будем ехать поверх всего, что когда-то было.

Однако она чувствует, что за улыбкой его мысли бьются, как птицы в клетке.

Тебе скажут, что ты маленький, Вернер. Что ты никто и ниоткуда. Будут говорить, чтобы ты ни о чем не мечтал. Но я в тебя верю. Я думаю, ты совершишь что-нибудь великое»

.

.

Не надо слишком уноситься в мечтах – обидней будет разочарование.

Останнім часом комендант говорить про фюрера все більше, а його найсвіжіші потреби - молитви, паливо, лояльність. Фюрерові потрібна стійкість, електрика, шкіра та чоботи. На зорі свого шістнадцятиріччя Вернер починає розуміти, що насправді фюрерові потрібні хлопці. Довгі ряди хлопців, які підходять до конвеєра й залазять на нього. Відмовтеся від сметани заради фюрера, від сну заради фюрера, віддайте йому алюміній. Віддайте йому Райнгардового батька, Карлового батька, Мартінового батька.

- Боже мій, гора з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться.

Дим: її двоюрідний дідусь каже, що дим - повільний танець частинок, мільярдів летких молекул вуглецю.

Вона каже, що ми ни євреї але ми бідні й це майже так само нибезпечно.

Радіо: мільйони вух слухають одну людину.

— Что будет, если ты выйдешь наружу?
— Мне станет беспокойно. — Его голос едва слышен.
— Отчего?
— Оттого, что я снаружи.

У кабіні кожного літака бомбардир вглядається в приціл і рахує до двадцяти. Чотири, п'ять, шість, сім... Бомбардирам місто-фортеця на все ближчому гранітному виступі скидається на бридкий зуб, на щось чорне і небезпечне, на останній нарив, який треба розтяти.

Железистый запах падающего снега. Успокойся. Слушай.