Червоні на чорному сліди

У фокусі уваги авторки, завжди й незмінно, – історії “маленьких людей” у великих містах, і саме з таких оповідань, написаних у різні роки, складається книжка “Червоні на чорному сліди”. Старий, дитина, інвалід, прибиральниця, вулична торговка, патронажна сестра… Улюблені герої Ірини Цілик – непримітні кияни, що мовчки двигають на собі тягар життя, і чиї обличчя зазвичай не потрапляють у поле зору телекамер…

Рейтинг LiveLib

3,8

12 оценок

5
33%
4
50%
3
8%
2
0%
1
8%

Ваша оценка

Прочитали 12Хотят прочитать 5

Рецензии

Аноним10 января 2019 г.
Лише сім оповіданнь. Сім доль. Сім уривків життів, які, завдяки майстерності оповідача, проживаєш разом з героями. Пронизливо, сумно, десь трагічно, десь із посмішкою або навіть сміхом.
З одного боку, всі історії буденні: про дівчину-підлітка, яка надто виділяється своєю статурою серед інших, цькують у школі, а потім ще й дома, бо вона сирота, а баба вважає її нахлібницею... Про хлопця, який у свої 27 вже спізнав і сирітство, і страшну хворобу, і зраду коханої, який зневірився у людях та махнув рукою на себе. Про жіночку, яка вимушена заробляти доглядальницею цього зневіреного хлопця... Про мати двох дорослих дітей, яка вимушена жити в одній кімнаті із сім'єю дочки, в іншій - із колишнім чоловіком, а за майже 200 кілометрів в загальній кімнаті для побаченнь із сином у колонії...
Але у кожній історії немає крапки. Кожне оповідання дає надію, що життя героїв не закінчено, що воно може змінитися. Що маленький поштовх доброти, маленьке зусилля любові здатне це зробити.
Мова автора насичена, діалоги майже відсутні, більше роздуми або описи. Але читати приємно і легко.
Читать далее
9
504
Аноним26 июня 2016 г.
Ось які бувають різні долі...
Ірина Цілик доволі молода письменниця. Але вона так багато знає про наше життя! Прочитайте цю збірку і ви в цьому переконаєтесь.
Головні персонажі цієї книги – прості жінки різного віку, з такою різною роботою, різним рівнем життя: школярка-підліток, яка страждає через свої комплекси, відсутність батьків і гостру необхідність заробляти гроші, продаючи насіння для лускання; молода жінка, яка приїжджає в останній раз у село свого покійного дідуся, а вона так і не встигла його (дідуся) побачити в останні хвилини його життя; пенсіонерка, яка за власним бажанням доглядає невдячну каліку; жінка, яка їде з колишнім чоловіком- алкоголіком у гості до свого сина у тюрму; і, нарешті сама авторка збірки, Ірина, котра допомагає волонтерам у лікарні, а потім веде свого маленького сина Андрія на Майдан запалити лампадку (2014 рік).
Саме буденна сторона життя фігурує у цих оповіданнях- те, що ми робимо кожен день, а саме: страждаємо і усміхаємось, зраджуємо і робимо хоробрі вчинки, допомагаємо і проходимо з байдужістю повз чужу біду. Ми кожного дня робимо свій вибір, як жити далі, що почувати далі. Це життя.
Ці всі історії у котрий раз доказали мені, що коли ми робимо свій вибір у користь любові, добра, співчуття та вірності, то беззаперечно перемагаємо в найтяжчі хвилини нашого життя. Ми стаємо сильними не зважаючи ні на які обставини. Це треба пам`ятати.
Отже, не забувайте, що добро все ж таки перемагає зло у цьому світі. Тому, вибір за вами.
Дякую за увагу.
Читать далее
9
152
Аноним11 мая 2023 г.
7 кінематографічних оповідань
Книга від української авторки — 7 оповідань, у яких велика кількість діалогів, детальні описи місць, де розгортаються події, й зовнішності героїв, увага до незвичних предметів. Місце дії: Київ.

1) «Гайтавер»: про дівчину-сироту, яка вимушена торгувати в переходах, потерпіла від рідної баби, подруги, сусідки, однокласників. Дорогами її поневірянь крокує й читач, добрій і порядній Сашці-Гайтаверу, єдиним світлом у всьому цьому лишилися спомини про матір.
2) «Костюм»: розлучена, але вимушена жити з колишнім чоловіком в одній квартирі Ніна живе очікуванням чергового дня народження сина, який проводить свято в колонії. Вона дбайливо збирає торби, планує, що йому приготувати, думає тільки про прийдешню мандрівку до колонії, і майже механічно видають її щоденні справи: важка робота, сварки з колишнім. Вона – як те мишеня, що, потопаючи, борсається і намагається збити молоко в сметану: везе до колонії торт, не забуває про святкові ковпачки і вітає сина.
3) «Помин»: Євгенія, у якої ніби все добре, але нескінченне самокопання й спогади про дивакуватого діда Валю роблять її дні похмурими; вона з жахом усвідомлює, як насправді мало цікавилася дідом, коли виросла.
4) «Інший ракурс»: інвалід Костя, у якого невиліковний розсіяний склероз і «гувернантка» Надія Степанівна, яка з якогось дива опікується молодим відлюдником, як власним сином. Двоє різних за віком і світоглядом людей викликають несподівану дружбу, яка обривається на півслові, але все ж встигає врятувати одного з них, показати, що на життя можна подивитися і з іншого курсу.
5) «Сніжка»: про жінку, яка заклопотана на роботі, виховуває сама свою дочку Гасю. Вона матір-одиначка-актриса, яка заробляє на життя виготовленням біжутерії.
6) «Апрєлюшка»: про Майю Дмитрівну, яка, о лихо, півстоліття не дивилася порно і вперше його дивилася разом з колегами на роботі.
7) «Червоні на чорному сліди»: маленький хлопчик Андрій, який гуляє з мамою по Києву й запитує про червоні на чорному сліди й… про смерть. Тут авторка говорить про Майдан у своєму житті, в житті свого сина. Вона пише про свої безпосередні враження від пережитого: про Небесну сотню, волонтерство, дім і вибухи, сльози і радість від з’єднання з такими, як сама. І тому не зупиняє дитину, коли та, гуляючи з мамою хоче піти «туди, де свічечки».

Читать далее
Содержит спойлеры
2
45