
Ваша оценкаРецензии
Аноним4 февраля 2025 г.Прекрасное произведение в отличном переводе и качественном переплете - что ещё нужно для счастья? Ранее уже читала "крестного отца" в другом издании, здесь перевод как будто действительно лучше. Само произведение очень атмосферное, читается легко и быстро, однозначно входит в список моих любимых. И уж точно лучше прочитать книгу, чем смотреть фильм, каким бы хорошим он ни был!
018
Аноним25 ноября 2023 г.Читать далееЖелание прочитать эту книгу возникло внезапно. Я несколько раз смотрел этот фильм, но все мы знаем как сильно книга отличается от экранизации, и эта не исключение. "Крестный отец" всегда восхищал меня своим умением влиять на людей, умением думать наперед, железно соблюдать собственные принципы. Читая, ты действительно погружаешься в самое сердце семьи Корлеоне, с их устоями и порядками. Не покидает то чувство, что ты стоишь за спиной каждого героя этого романа, переживая с ним его историю. К сожалению, уход из жизни великого Вито Корлеоне опечаливает, ты понимаешь, что такого влиятельного дона со своим мировоззрением ты вряд ли встретишь еще где либо. История с Майклом остается недосказанной и я благодарен Марио Пьюзо за достойное продолжение «Крестного отца». Я прожил жизнь, с каждым из персонажей этой истории! Capisci?
084
Аноним29 августа 2020 г.Потрясающий роман. Книгa-пособие для молодых людей, которые хотят что-то поменять в своей жизни. Учебник взaимоотношений с семьей, друзьями и женщинами. Это если говорить грубо.
Это роман, в котором описывaется жизнь и деятельность могущественного сицилийского клaна Корлеоне. Глaвные герои ромaна являются прототипами реaльных мaфиози. сам ромaн полон рaдостных и печaльных событий.087
Аноним23 ноября 2019 г.Книга, яка зміцнює сім’ї. А також про мораль, злочинність і цінності.
Читать далееЕкранізацію однойменної кінострічки Френсіса Копполи з Аль Пачино та Марлоном Брандо у головних ролях, певно що, бачив кожен свідомий шанувальник сюжетів про гангстерів. Кровопролитні війни кланів, шахрайські махінації та холоднокровність членів мафіозної «родини», яка, наче трясовина, засмоктує кожного, хто шукає вигідної співпраці – такі сюжетні квести пропонує нам фільм про наймогутнішу мафіозну «родину» Нью-Йорка. Двічі він був лауреатом премії «Оскар» (у 1972 і 1974 роках).
А за три роки до того вийшов друком роман, за яким знімали стрічку. Автор книги – письменник, сценарист і журналіст Маріо П’юзо міг бути ким завгодно, але в душі він був тим самим «макаронником», як жартома називають італійців в Америці. За громадянством американець, за походженням італієць, він левову частку творів присвятив культурній спадщині своєї батьківщини.
Багатьох читачів зацікавлює назва роману. Його Маріо П'юзо назвав, зважаючи на свій ще журналістський досвід. Адже термін «Хрещений батько» вперше застосував свідок Джо Валакі під час слухань у справі про організовану злочинність 1963 року.
Варто зазначити, що роман збагатив англійську мову такими словами як консільєрі, Коза Ностра, капорежим та омерта.
Українською мовою роман переклали Олександр Овсюк і Віктор Батюк для журналу «Всесвіт», де його опублікували у 1973-1974 році.
Це історія про одну з гілок сицилійської мафії, що діяла у США в період з 1945 по 1955 роки. Її очолював дон Віто Корлеоне, якого наближені кола називали «Хрещеним». У книзі описуються роки, проведені Віто Корлеоне в Італії та після переїзду до США. З Італії він привіз із собою назву рідного містечка, взявши її як прізвище. Справжнє прізвище дона Віто — Андоліні.
Головною силою очільника «родини» була дружба. Він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди обіцяв свою підтримку тим, хто її потребував. У книзі дуже влучно показано, як ці ж друзі потім рятували його в різних ситуаціях. Взагалі, як для голови злочинного клану, Віто Корлеоне викликає в читача щире захоплення та повагу. Автор не підносить його до рангу святих: Корлеоне злочинць, але зі своїм кодексом моралі.
Віто мав чотирьох дітей: старшого сина - Сантіно, середнього – Фредо, молодшого - Майкла та дочку Конні. Він також вважав своїм сином Тома Хейгена, якого в дитинстві забрав із вулиці у свій дім. Том виконував обов'язки консільєрі, тобто радника дона. Віто Корлеоне був також хрещеним батьком зірки кіно та естради Джонні Фонтано.
Проте, головний герой роману — Майкл. Він прагнув не втручатись у справи батька. Хлопець пішов на фронт усупереч волі дона, обрав дівчину-американку та відмовився від кривавого бізнесу. Однак, батьківське виховання проявило себе в момент, коли треба було відстояти честь родини, захистити життя своїх близьких. Тут Майкл і виходить на перший план.
Окрім клану Корлеоне в Нью-Йорку ведуть справи ще 4 клани: Стаччі, Татталья, Канео та Барціні. Є також клан Бачіччо, який виступав посередником для врегулювання конфліктів між рештою «родин».
Клани перебували під постійним тиском держави та інших «родин». Управління ними мало бути ефективнішим за управління державою. Маріо П'юзо зумів показати не лише людські взаємини у злочинному світі, але й детально описав метаморфозу системи управління кланами залежно від поточних умов. Під час мирного співіснування кожен клан має чітко розгалужену структуру і систему управління з ознаками демократії; під час війни ця система управління трансформується в жорстко централізовану, близьку до авторитаризму.
Дивує те, як у книзі про мафію Маріо П'юзо показує важливість загальнолюдських цінностей: сім’ї та дружби, любові та вірності. У світі, де існує зло, зрада, тільки родина та друзі – те, за що варто триматися.
Зрадників ніколи не можна пробачати, а ворогам іноді треба робити вигідні пропозиції, щоб згодом нанести удар.
Так, «Хрещений батько» - це роман, який по-своєму пояснює читачеві головні цінності для людини у світі незалежно від того, яку справу вона для себе обирає. Ця книга про те, що сім’я – це осередок довіри, любові та підтримки, про те, що справжні друзі пізнаються в поліцейському відділку та про те, що гральний бізнес цивілізованіший за торгівлю наркотиками, бо перше відбирає в людей гроші, а друге – життя. Й у такий неформальний спосіб письменник-«макаронник» пояснив ці цінності краще, ніж автор будь-якого лицарського чи революційного роману.Содержит спойлеры091
Аноним31 июля 2017 г."Кому ты продался?" (c) Майкл
Читать далееРоман Марио Пьюзо «Крестный отец» по праву считается самым видным и значительным произведением, главенствующей темой которого является мафия. И вот что самое интересное, вроде бы, одно лишь обозначение — «мафия». Однако на сколь глубокие и обширные темы рассуждает автор, раскрывая это понятие.
В данной книге Марио Пьюзо в рамках одного лишь ранее мною уже не раз написанного слова ведет с читателем диалог о таких вещах, как семья, как дружба, как предательство, как любовь, как страсть, как слава, как бесславие, как перерождение, как разврат, как жадность, как мерзость, как жестокость, как искупление, как последняя мера и единственный выход — это все лишь часть того пласт, который освещает, скажем так, автор. Притом нельзя заявить, что у Пьюзо получается полноценно развернуть информационную подноготную, досканально изучить каждую из тех почв, на которых он работает в данной книге. Это не правда. Он частично затрагивает множество тем, работая пусть с довольно примитивными, но потому понятными примерами и ситуациями. И потому читатель столь четко осознает происходящее, столь грамотно следит за историей — сама история подаётся грамотно. Потому и мир, создаваемый автором, приходится несложным и будто родным: в него вникаешь очень быстро и в дальнейшем не хочется высвобождаться из его оков. Он, мир, притягателен ввиду того романтизированного образа мафиози, который в первую очередь ценит свою семью и устойчивость собственного быта, который заботиться о том мирке, в котором он живет крайне скрупулезно и с неимоверной ответственностью. В этот самый мир приглашает читателя и писатель, и ввиду как раз ранее упомянутой устойчивости этого мира из него и, повторюсь, не хочется «выбираться». Однако в то же время Пьюзо мелкими вкрапинами напоминает нам, о каких людях мы читаем: жизни людей, осмелившихся посягунть на гавань дона Корлеоне, страх тех, кто накликал на себя длань мафиозной семьи, кординальные деяния и равнодушие, с которым они вершатся людьми вроде заботливыми и доброжелательными, но все равно, на что постоянно и намекает автор, преступной сущности.
Подобная работа не то что с текстом, с самим читателем очень не обычна, ибо она предоставляет некоторое пространство для обуздания текста как продукта литературы, который понравится и тем, кто в романтизации образов мафиози увидит свего змея искусителя, а также для тех, кто это же узрит в обратном. Ну и, конечно, не стоит забывать о людях, которые будут привлечены в первую очередь многослойным сюжетом, где во главу угла становится тема перерождения, такового, как я уже писал ранее, перевоспитания. В хорошую или в плохую сторону — это уже решать самому читателю в зависимости от его вкусов.
И вот касательно этих самых вкусов вновь проступает любопытный момент, ибо творец в данной книге объеденил главенствующие принципы, таковые клише мафии, преподнеся их в очень грамотной и профессионально распределенной форме, вместе с тем самостоятельно признав, что все это он почерпнул из иных творений на схожую тематику. То есть сам автор изначально выступал как портебитель схожего продукта, который, после выявления лучших компонентов, соеденил их и сделал нечто, что будоражит умы таких же потребттелей до сих пор. За подобную выборку, за такой подход к её оформлению, в общем за такую историю и столь запоминающуюся атмосферу Марио Пьюзо хочется только поблагодарить, вместе с тем посоветовав сие творение и иным людям.
082
Аноним25 ноября 2016 г.Рецензия? Что тут скажешь... Гениально!
Книга, которая помогла забыть "Американского психопата"!)069


