Тепло його долонь

Якщо ти хоробрий душею, а серце твоє сповнене надії та кохання, то знаходиш тепло там, де його вже годі помітити. У час розпачу та зневіри герой роману сподівається знайти своє життєве призначення та промінь кохання у невідомому йому місті — столиці. Пірнувши в омріяний хаос можливостей змінити щось на краще, юнак гартує себе та призвичаюється до реалій нового світу. Лірична проза Юрія Яреми висвітлює дві половинки одного життя: побут та психологічний світ людини. Чи зможе хлопець, особистий виб...

Рейтинг LiveLib

3,2

24 оценки

5
8%
4
46%
3
25%
2
8%
1
13%

Ваша оценка

Прочитали 29Хотят прочитать 17

Рецензии

Melkij_Parazit
27 февраля 2020
Видавець позиціонував цей роман як перший твір квір-літератури українською. Книжечка має аж 114 сторінок і оповідає цілком буденну історію. Остапові 26 років, він має житло, має роботу, друзів, але дуже самотній. В пошуках долі він відправляється з невеликого містечка до столиці.
В книзі зглажено дуже багато конфліктів, притаманних цьому жанру. Ні слова про ставлення батьків до інтимних вподобань Остапа. Жодних труднощів з приводу життя "не такого" хлопця в маленькому містечку ( а про Київ, між іншим, кажуть, шо то маленьке село. Бо зіткнутися зі знайомими, однокласниками, родичами можна цілком несподівано і дуже часто. Тож придивляймось уважніше до начальника чи сусідки. А раптом це - троюрідна сестра вашої куми?!))). Навіть переїзд зовсім не викликає у героя негативу - він їде в Київ, маючи роботодавця, який забезпечує працівника житлом. А проте знайти близьку людину виявляється досить складно, і водночас просто.
Герої цієї невеличкої оповіді радше функції, що виголошують послання. Проте мова в них іде про речі, які цілком зрозумілі кожному. Щоб відчути себе одиноким серед натовпу не обов’язково мати якісь вади зі здоров’ям, нетипову зовнішність, любити людей однієї з тобою статі тощо.
Досить цнотлива, трішки незграбна і недолуга, але, очевидно, дуже актуальна для автора історія. Було цікаво слідкувати за деякими нюансами оповіді, особливо в частині людей, які Остапа не сприймають.
Оцінка трішки авансом. Відчувається що це - ледь не перша книжка автора. Проте... Сміливість треба заохочувати! (Ну, якщо ми хочемо жити у суспільстві, яке однаково комфортне для людей з інвалідністю, іншої раси чи інших вподобань).

Читать далее
11 понравилось
0
332
Drosselmeer
13 сентября 2015
Перший гей-роман в Україні
Дано старт український «квір» літературі. Молодий автор написав невеликий роман про кохання двох хлопців. Розпочавши читати книгу, очікував якоїсь порно-розповіді, а виявилась досить чутлива історія з хеппі ендом. Роман про тепло чоловічих стосунків. Звичайно, відчувається молодість автора, роман дещо наївний та сентиментальний, але в сучасному світі так мало щасливих історій кохання, що читання книги приносить романтичне задоволення. Вважаю, що перший крок в український «квір» літературі зроблено. Очікую наступних...
Читать далее
7 понравилось
0
181
Ardoss
6 декабря 2017
Відтінки кохання
Любов буває різна. Для неї не існує віку, національності та статі. І так жаль, що більшість вважають саме своє поняття любові правильним, осуджуючи решту. Я давно хотіла почитати гарну книгу про ЛГБТ стосунки, але на руки потрапляв тільки непотріб типу "Середини світу" або філософські пєси Олеся Барліга. І от наша, українська і така чудова книга! Вже сама назва заворожує - думається, що мова ітиме про щось ніжне та чуттєве. І так і є. Головний герой книги - хлопець Остап, юнак 27 років, який має роботу, житло, друзів, але не має справжнього кохання. Остап - гей, який і не кричить про свою орієнтацію, але і не ховає її. Це людина з дуже багатим внутрішнім світом, в пошуках свого кохання він шукає не тільки тілесний контакт, а передусім душевний, чуттєвий. Є невдачі, є непорозуміння і осуд зі сторони "правильного" суспільства, але, зрештою, кожен в цьому житті отримує по заслугам. А щастя іноді і шукати не треба - воно само постукає в двері, варто їх лише відчинити. Книга написана дуже поетичною, чудовою мовою. Вона повна глибоких роздумів про життя, його сенс, про місце людини в сучасному суспільстві та про пошук людиною самої себе, своєї цілі та мети життя. Цю тоненьку книгу можна розгребти на цитати, адже багато слів варто читати і перечитувати. І я хочу, щоб люди правда навчилися не осуджувати тих, хто від них відрізняється. І ще от що - традиційні шлюби часто не розпадаються, бо їх тримають штампи в паспорті, діти, спільне майно. А що ж тримає разом нетрадиційні сімї? Мабуть тільки кохання.
Читать далее
4 понравилось
0
161