Все ж таки сучасні автори коротких форм у пост-радянському просторі усі однакові. Ні, не однакові, а скоріше рівні. Визначні, проте рівні. Вони рівно хороші - із літературної точки зору, бо не оцінити гарну мову та подачу тексту (хоча вже, здається, прийшов час виростати із постмодернізму) я не можу. І - рівно погані. Із точки зору змісту та філософських ідей. Філософські ідеї сучасної літератури загалом справляють на мене... Не справляють вони на мене враження, загалом. Тому що вкотре від книги лишається осад. Тому що здається що все, чого було поганого у житті, навмисне витягли на поверхню та із якимось мазохістичним задоволенням милуються цією потворною картиною. Я не можу не оцінити мистецтво. Проте я можу його не сприйняти. Найкращою аналогією цьому авторові, мабуть, буде Демієн Герст. Із цією книжкою, як і з роботами Демієна - я розумію, чому вони були створені, проте навіщо робити це у такій неприязній формі?..
6 понравилось
