Harry Potter e il calice di fuoco

Герміона поклала речі на вільне крісло, а сама сіла біля Рона й підсунула до себе його пророцтва. — Бачу, в тебе буде не дуже добрий місяць, — глузливо мовила вона, а Криволапик згорнувся в неї на колінах.
— Принаймні я про це попереджений, — позіхнув Рон.
— Ти, здається, двічі втопишся, — зауважила Герміона.
— Справді? — зазирнув у власні пророцтва Рон. — Зараз поміняю — я не втоплюся, бо мене розчавить дикий гіпогриф.
— А ти не думаєш, що все це шито білими нитками й видно, що ти все вигадав? — спитала Герміона.
— Та як ти смієш! — удавано розсердився Рон. — Та ми тут вколювали, як ельфи-домовики!

Він підійшов до каміна й крикнув крізь дошки.
— Містере Візлі? Ви мене чуєте?
Гупання стихло. Хтось зашипів у димоході: "Цсс!"
— Містере Візлі, це Гаррі... камін забитий дошками. Ви не зможете сюди зайти.
— А хай йому цей та той!.. — пролунав голос містера Візлі. — Якого біса вони забили камін?
— Вони мають електричний камін, — пояснив Гаррі.
— Справді? — схвильовано вигукнув містер Візлі. — Як ти сказав, еклектичний? Зі штепселем? Я мушу його побачити... дайте-но подумати... ой, Роне!
Пролунав Ронів голос:
— Чого це ви тут? Щось не те?..
— Та ні, Роне, — саркастично озвався Фредів голос. — Ми просто вирішили тут посидіти.
— Тут розкішне місце для відпочинку, — додав Джордж напруженим голосом — так, ніби його притисли до стіни

Moody took a step closer to the foot of the stairs. Harry saw Moody’s magical eye travel over Snape, and then, unmistakably,
onto himself.
Harry’s heart gave a horrible jolt. Moody could see through Invisibility Cloaks . . . he alone could see the full strangeness of the scene: Snape in his nightshirt, Filch clutching the egg, and he, Harry, trapped in the stairs behind them. Moody’s lopsided gash of a mouth opened in surprise. For a few seconds, he and Harry stared straight into each other’s eyes. Then Moody closed his mouth and turned his blue eye upon Snape again.

There was a loud hammering of fists on the boards behind the electric fire.
“Harry? Harry, can you hear us?”
The Dursleys rounded on Harry like a pair of angry wolverines.
“What is this?” growled Uncle Vernon. “What’s going on?”
“They — they’ve tried to get here by Floo powder,” said Harry, fighting a mad desire to laugh. “They can travel by fire — only you’ve blocked the fireplace — hang on —”
He approached the fireplace and called through the boards.
“Mr. Weasley? Can you hear me?”
The hammering stopped. Somebody inside the chimney piece said, “Shh!”
“Mr. Weasley, it’s Harry . . . the fireplace has been blocked up. You won’t be able to get through there.”
“Damn!” said Mr. Weasley’s voice. “What on earth did they want to block up the fireplace for?”
“They’ve got an electric fire,” Harry explained.
“Really?” said Mr. Weasley’s voice excitedly. “Eclectic, you say? With a plug? Gracious, I must see that. . . . Let’s think . . . ouch, Ron!”
Ron’s voice now joined the others’.
“What are we doing here? Has something gone wrong?”
“Oh no, Ron,” came Fred’s voice, very sarcastically. “No, this is exactly where we wanted to end up.”
“Yeah, we’re having the time of our lives here,” said George, whose voice sounded muffled, as though he was squashed against the wall.