Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів

Спойлери!

"Тамдевін" перша книга Галини Вдовиченко, прочитана мною. Що я можу сказати?Мабуть, чекала чогось іншого.Я сподівалась прочитати про те, як зміниться життя головного героя і вовків, після появи головної героїні. Тобто не кілька речень про те, що Дункан можливо "утік" через ревнощі до Юрія, або про те, що Кум вирішив брати приклад зі свого наставника і теж "остепенився". Я хотіла взаємодії Анни з вовками. Цього не було. Як і взаємодії Анни з Юрієм. Тільки зовсім трошечки..:)Адже перша половина книги розповідає про те, як уродженка Львова, "талановита" художниця(за яку добру частину роботи роблять інші), вирішує поїхати у Карпати, до своєї подруги студентських років, щоб відпочити від ритму міста та свого цивільного шлюбу. Друга ж половина оповідає нам про життя головного героя Юрія, науковця і дослідника, що зважується на експеримент у горах. Лише на кількох останніх сторінках нам коротко розповіли про його взаємини з Анною.

Тим не менш! Від мене книга отримує високу оцінку за чудові описи карпатської природи(саме завдяки відпочинку серед гір, Анна знову змогла малювати свої твори самостійно), описи звичаїв та життя тамтешніх мешканців. А які легенди! У мене перехопило дух. Чого тільки варта була розповідь про домового, що залишився у будинку Знахаря, після його смерті. Я щира фанатка містики, тому не можу поставити книзі низьку оцінку(хоч і містики було не надто багато):)

Поширена думка, що жіноче чтиво не гідне займати місце у книжковій шафі освіченого буквоїда. Разом з тим навряд чи хто здивується, побачивши на полиці твори англійки Шарлотти Бронте чи француженки Франсуази Саган. Попри відверто «жіноче обличчя» цієї письменницької спадщини, вона по праву займає вищі щаблі на олімпі літературної класики.

Творчість Галини Вдовиченко — приклад якісної феміністичної прози в сучасній українській літературі. Дебютувавши з романом «Пів’яблука» та отримавши за нього відзнаку на «Коронації слова-2008», пані Вдовиченко продовжила й розвинула свій романтично-казковий стиль у романі «Тамдевін».

Жіночий світ, у якому штучні матеріальні пріоритети витіснили традиційні сімейні цінності, дауншифтинг, коли люди тікають від суєти великих міст у природне середовище, — лінії, які переважають у творі. І в цьому запорука його успіху, оскільки авторці вдалося вловити й передати настрої, що чимдалі більше притаманні нашому суспільству.

Історія кохання жительки мегаполіса, успішної та забезпеченої кар’єристки, з одного боку, та науковця-відлюдника, що присвятив себе вивченню життя вовків у карпатських лісах, з другого, не дадуть занудьгувати. Сюжет — не менш динамічний і насичений, ніж у «Пів’яблука». Смачно приправлений аутентичними легендами з вуст баби Каськи та містичними епізодами навколо замку Гербуртів, роман має поділену на дві частини структуру. Жіноча і чоловіча половини — два життя, два світосприйняття, дві історії чоловіка і жінки, що нарешті зустрічаються поза межами реальності, простору і часу.

Роман «Тамдевін» — це поетика Франсуази Саган, традиційність Шарлотти Бронте, романтика Ірен Роздобудько та казковість самої Галини Вдовиченко. І, як показує практика, жінки не лишають поза увагою такий мікс. Книжку молодої письменниці розбирають швидше, ніж видання визнаних українських авторів...