Our Souls at Night

<p>Addie Moore's husband died years ago, so did Louis Waters' wife, and, as neighbours in Holt, Colorado they have naturally long been aware of each other. With their children now far away both live alone in houses empty of family. The nights are terribly lonely, especially with no one to talk to. Then one evening Addie pays Louis an unexpected visit.</p><p>Their brave adventures-their pleasures and their difficulties-form the beating heart of Our Souls at Night. Kent Haruf's final novel is an e...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

101 оценка

5
46%
4
32%
3
19%
2
3%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 118Хотят прочитать 104

Рецензии

Аноним28 мая 2017 г.
Ще одна книга про старість — прекрасна „Наші душі вночі” від Книголав. Двоє людей розуміють, що старість — не вирок, і вирішують проводити ночі разом. Просто щоб було з ким погомоніти перед сном, щоб було кого потримати за руку в темній кімнаті. Обом їм уже під 70, і практично всі мешканці їхнього маленького містечка, а також їхні діти, обурюються, як в такому віці вони можуть бути такими безвідповідальними. Натомість Едді з Луїсом усіма силами відстоюють свій вибір, своє право бути собою, адже коли, як не зараз, коли життя уже майже прожито, дати собі свободу і нарешті звільнитися від пут.
Книга чарівна, як і її обкладинка — проста на перший погляд, вона виявляється значно глибшою, ліричною, ніжною і пронизливою. Здавалося б, простенька історія, складена майже суцільно з діалогів, але читаючи, відкриваєш у ній шар за шаром. Про те, як важливо дати собі свободу. Про те, що дорослі діти часто бувають дуже жорстокими до своїх батьків, не допускаючи навіть думки про їхнє особисте щастя. Про те, що старість приходить, але ніхто не зобов’язаний зустрічати її на самоті. Про вагомість простих розмов уночі в ліжку, які можуть змінити життя. Про те, що багато труднощів можна пережити, якщо тобі є кого потримати за руку.
А ще — це прекрасне у виконанні видання. Обкладинка зачаровує і гіпнотизує. Книга у суперобкладинці і навіть із закладинкою, хоч і невеликого об’єму. Збентежило тільки декілька моментів перекладу: коли раптом у тексті з’явилися „маршрутка”, „надіти“ і „внук“. Але загального враження це ніяк не зіпсувало. #книголав — це любов в перекладу: коли раптом у тексті з’явилися „маршрутка”, „надіти“ і „внук“. Але загального враження це ніяк не зіпсувало. #книголав — це любов.
Читать далее
15
922
Аноним22 мая 2017 г.
Побудь із моєю душею
Книга про те, над чим, мабуть, доволі рідко задумується більшість із нас – про старість. Двоє людей похилого віку не захотіли відмовлятися від свого бажання стати нарешті щасливими. Вони вирішили, що ні старість не може стати їм на заваді, ні плітки оточуючих мешканців маленького містечка, ні навіть осуд власних дітей. Вони прожили кожен своє складне і проблемне життя, від якого позалишалися і скелети в шафах, і рани на серці. Тож все, що їм потрібно зараз, на схилі віку – це нарешті просто побути поруч, щиро поговорити, тримаючись за руки, та спати не в самоті й не у холодному ліжку. І ви помиляєтеся, якщо подумаєте, що героям отримати бажане вдасться легко, а триватиме їхнє щастя довго… Недаремно книжка називається «Наші душі вночі», бо вона саме про душі, і зовсім не про тіла.
Читать далее
10
705
Аноним14 июня 2017 г.
Чай, плед и "Наши души в ночи"
Вы любите истории о любви? Если да, то этот роман для вас. Только он не о томной любви прекрасной девушки и принца с загорелым торсом. Это роман о любви двух пожилых людей, которые так отчаянно хотят тепла, которое у них когда то было.
Задумывались ли вы, когда нибудь, о будущем? Что вы будете делать, когда вам исполнится 70 или 80?
Кент Харуф замечательный американский автор, который писал преимущественно о маленьких городках. Это то, о чем он знал не понаслышке, потому что сам вырос в таком провинциальном городе. Так и «Наши души в ночи» не стал исключением, а лишь подтверждением мастерства автора.
Это история о двух людях, потерявших своих супругов много лет назад.
Вот так просто, в один летний вечер Эдди Мур предлагает своему соседу Луи спать вместе. Нет, вы не подумайте ничего плохого. Просто спать, болтать, в общем, наслаждаться обществом друг друга. Для Луи это из ряда вон выходящее предложение, не укладывается в голове, и он долго не решается принять его. Но все же, дух авантюризма берет верх и в одну из ночей он появляется на пороге ее черного входа с пижамой в руках.
Двое, уже совсем не молодых людей, боятся общественного мнения и осуждения со стороны. Это и не странно, когда вы живете в провинциальном городке Холт, на окраине штата Колорадо. В таких, маленьких городках все знают все друг о друге.
Но отважная пара, не сдалась под натиском окружающих, и смело, ходила в центральное кафе и гуляла по парку, держась за руки.
Но больше всего их сблизил внук Эдди. Мальчик тоже был по-своему одинок. В лице бабушки и ее нового друга он нашел поддержку и понимание. Но позже, когда отец мальчика, узнал о ее романе с соседом, забирает внука Эдди домой и не разрешает с ним видеться, пока Эдди встречается с Луи.
Могли б вы представить, что такие страсти творятся в жизни у людей немного за 70?
Этот роман покорил сердца многих людей, за что и был награждён званием «Лучшая книга года» такими крупными изданиями, как The Boston Globe, St. Louis Post-Dispatch и The Denver Post.
Вот и я не осталась в стороне. Этот роман не просто о престарелой паре, этот роман о страхе и храбрости. О жестокости, уже взрослых, детей. О привязанности и дружбе. Он о людях, которые, не смотря на свой возраст, в душе остаются детьми.
Так что, если ищите вдохновения или боитесь старости, то после прочтения этой книги, в душе останется очень приятное послевкусие, и вы точно будете знать, какую авантюру стоит совершить, как только вам стукнет 70.
P.S. А обложка это просто чудо, когда я ее впервые увидела, поняла что это эта книга для меня.
Читать далее
6
523

Все рецензии

Цитаты

Аноним13 декабря 2020 г.
- Ви все знайшли, місіс Джойс? Усе, що хотіли?
Я не знайшла собі гарного чоловіка. Хоч би тобі один лежав на полиці. Так і не знайшла там жодного гарного чоловіка.
3
372
Аноним9 июня 2018 г.
- Неможливо все залагодити.
Ми завжди хочемо. Але не можемо.
1
236
Аноним8 марта 2018 г.
"Я вирішила не зважати на те, що подумають люди. Надто довго це робила - все життя".
1
181