Рецензия на книгу

• 

  Plonochka22 мая 2017 г.

  Побудь із моєю душею

  Книга про те, над чим, мабуть, доволі рідко задумується більшість із нас – про старість. Двоє людей похилого віку не захотіли відмовлятися від свого бажання стати нарешті щасливими. Вони вирішили, що ні старість не може стати їм на заваді, ні плітки оточуючих мешканців маленького містечка, ні навіть осуд власних дітей. Вони прожили кожен своє складне і проблемне життя, від якого позалишалися і скелети в шафах, і рани на серці. Тож все, що їм потрібно зараз, на схилі віку – це нарешті просто побути поруч, щиро поговорити, тримаючись за руки, та спати не в самоті й не у холодному ліжку. І ви помиляєтеся, якщо подумаєте, що героям отримати бажане вдасться легко, а триватиме їхнє щастя довго… Недаремно книжка називається «Наші душі вночі», бо вона саме про душі, і зовсім не про тіла.

  10

  713