Мабуть, один з найдивніших романів, які мені коли-небудь доводилося читати. Однозначно, це книжка не для читання у транспорті (як я люблю робити), занадто багато у ній метафор, підтексту і просто моментів, які мені доводилося перечитувати кілька разів, щоб зрозуміти, що хотів сказати цим автор. Одразу скажу, що цю книжку не варто читати любителям екшену та логічної закінченості (навіть попри те, що роман сам по собі незакінчений через вбивство Пазоліні), а також моралфагам. Роман уявляє собою чудернацьку мозаїку епізодів з життя головного героя Карла (і його другого "я"), його видінь, та історій, розказаних різними оповідачами тощо. Пазоліні розглядає фашистську та марксистську ідеології крізь призму людської сексуальності та зміни у особистості головного героя. Окремої уваги заслуговують "Видіння", описані у формі дантівського пекла, які дуже цікаво розкривають людські вади сучасного світу і "культи" сучасної людини. Думаю, що ще раз перечитаю "Нафту" (можливо, частково) коли буде бажання, тому що вважаю, що деякі моменти для мене залишилися недоосмисленими і не до кінця зрозумілими.
13 понравилось
