Митин журнал, №68, 2015

В юбилейном номере тексты Пьера Паоло Пазолини, Катрин Колом, Роберта Вальзера, Гленуэя Уэскотта, Маруси Климовой, Эдуарда Лукоянова, Александра Маркина, Аркадия Драгомощенко

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

14 оценок

5
43%
4
29%
3
29%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 17Хотят прочитать 23

Рецензии

thecrazychemist29 октября 2015 г.
Мабуть, один з найдивніших романів, які мені коли-небудь доводилося читати.
Однозначно, це книжка не для читання у транспорті (як я люблю робити), занадто багато у ній метафор, підтексту і просто моментів, які мені доводилося перечитувати кілька разів, щоб зрозуміти, що хотів сказати цим автор. Одразу скажу, що цю книжку не варто читати любителям екшену та логічної закінченості (навіть попри те, що роман сам по собі незакінчений через вбивство Пазоліні), а також моралфагам.
Роман уявляє собою чудернацьку мозаїку епізодів з життя головного героя Карла (і його другого "я"), його видінь, та історій, розказаних різними оповідачами тощо. Пазоліні розглядає фашистську та марксистську ідеології крізь призму людської сексуальності та зміни у особистості головного героя. Окремої уваги заслуговують "Видіння", описані у формі дантівського пекла, які дуже цікаво розкривають людські вади сучасного світу і "культи" сучасної людини.
Думаю, що ще раз перечитаю "Нафту" (можливо, частково) коли буде бажання, тому що вважаю, що деякі моменти для мене залишилися недоосмисленими і не до кінця зрозумілими.
Читать далее
13
498

Все рецензии

Цитаты

ViktorTweek22 ноября 2018 г.
У истины есть одно удивительное свойство: она, как магнит, притягивает к себе разного рода умственно отсталых личностей.
2
135
ViktorTweek22 ноября 2018 г.
Места ведь существуют только на расстоянии, на расстоянии, на проклятом расстоянии; приди я туда сегодня же, если бы я сегодня пришел туда, я бы разочаровался, был бы разочарован. Нельзя никуда возвратиться, никуда, никуда нельзя вернуться по-настоящему.
2
81
robot30 сентября 2016 г.
Смерть выявляет автоматизм в нас, превращает нас в машины, показывает, что и мы умираем вместе с умершим; после смерти близкого человека мы вынуждены функционировать, желательно безотказно.
2
31