Ляля

Бесконечный караван удивительных историй, рассказанных бабушкой Лялей внуку и записанных им в книгу, заставляет вспомнить слова русского философа В. В. Розанова: «Старые, милые бабушки — берегите правду русскую… её некому больше беречь». «Так ведь о русских бабушках, а не польских!» — могут возразить. А вы почитайте «Лялю» и тогда поймете, почему русские. Три открытия дарит эта книга. Первое: теперь понятно, что имел в виду другой русский писатель, когда к формуле «Человек должен построить дом...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

36 оценок

5
47%
4
33%
3
11%
2
6%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 41Хотят прочитать 100

Рецензии

iri-sa28 февраля 2020 г.
Весьма своеобразная книга.
С одной стороны привлекает тем, что бабушка была такой батарейкой энерджайзер, её историю жизни просто нельзя было не записать. Некоторые истории забавные. Хотя немало в жизни пришлось пережить. Замужество чего только стоит! Бабушка никого не боялась, даже при оккупации немцами говорила им в глаза всё, как есть и её понимали абсолютно правильно.
С другой стороны чувствуется некая перевернутость истории, особенно в период Второй мировой войны. Как-то даже коробило от того, что оккупанты-немцы - душки, дарившие детям шоколад, делавшие полякам разные послабления(!)... С приходом русских - жизнь стала тяжелей и напряжней, лишнего не скажи, туда не ходи, так не смотри. Либо я не всё понимаю, что хотел выразить автор, либо что-то здесь действительно не то.
Грустно было читать о старости. Конечно, понимаешь, что этого невозможно избежать, но не о каждом старике так заботятся. Это меня подкупило, что внук с такой теплотой заботился о своей бабушке, чувствуется искренняя любовь к ней.
А бабушка и в конце жизни чудила, особенно когда внучок не один в гости приезжал.
Прослушала аудио вариант в прекрасном исполнении Леонтины Броцкой. Всё понравилось, даже придраться не к чему. Единственное, так и не поняла, чтец постоянно читала то "ксенз", то "ксёнз", так и не поняла, как же правильно. Или оба варианта возможны?..
Читать далее
42
450
Plonochka29 апреля 2017 г.
Спогадограма
Описувати «Лялю» важко. Враження від неї двозначні. Спочатку читається складно, бо не можливо вловити хронологію подій (а її, власне, ніхто й не дотримується – ні автор, ні головна героїня). Тільки згодом стає зрозуміло, що розповідь складається зі стихійних спогадів, і вони не вибирають, як та коли виринати із глибин пам’яті старенької бабусі, а з’являються собі раз по раз, все примхливіше, мінливіше і рідше. Це колись ті спогади про життя цілого роду були яскравими й детальними. Вони огортали слухачів – дітей, онуків – блиском і відгомоном минулих епох. А зараз – як понівечені війнами картини, витягнуті на світ Божий із сирих напівпідвалів музейних сховищ, що їх намагаються відреставрувати, але бракне чи то підходящих фарб, чи то належної майстерності…
Десь до середини книжки просуватися в читанні вдається дуже повільно, зате друга половина – не відпускає. Ти вже знаєш і впізнаєш усіх цих незліченних персонажів-родичів-сусідів-предків-друзів-зрадників-окупантів, нарешті розумієш між ними зв’язок, відчуваєш непоборну цікавість до їхньої подальшої долі. Адже – революції і війни, багатства і збанкрутіння, жінки чоловіків та чоловіки жінок, селяни і міщани, поляки, українці, євреї, німці, росіяни… Та кінцівка зводить все нанівець. Тобто, показує, що все те вже не є важливим. Усе сиплеться і попеліє, блякне і вицвітає. Ляля згасає, для неї втрачається значення часу та простору, для неї стираються географічні межі та рубежі епох… І її онук намагається відвоювати та втримати хоча б крихти зі столу – із цього бенкету життя сильної та гордої жінки – щоб згодувати їх нам. Голодним спостерігачам.
Читать далее
13
328
shulzh17 сентября 2018 г.
Дочитываю современный польский роман. Это бесконечная череда историй о неком польском роде с его бессчетными побочными ответвлениями. От начала ХХ века, а поляки довольно нудный народ. Я никак думал, что я осилю роман до конца, но вдруг началась 2я мировая война и стало интересно. Самые интересные страницы это про немецкую и советскую оккупацию. Немцы в романе добренькие, они уничтожали и гнобили евреев, а поляков только немного грабили, а вот советские насиловали всех и грабили подчистую. А еще несколько героев романа были «москалями». После этой книги я стал еще меньше любить поляков))....
Читать далее
11
499

Все рецензии

Цитаты

magiana3 декабря 2016 г.
Адже боги катують смертних, відкриваючи їм правду лише тоді, коли мають певність, що вони її не збагнуть.
3
88
Plonochka21 апреля 2017 г.
Нарешті я пішла на пошту й надіслала телеграму до Кельце: "Трапилося жахливе нещастя. Ляля". Приходить відповідь від матері: "Що сталося? Вагітність чи хвороба? Мама". Знову йду на пошту. "Загубила каблучку із сапфіром. Ляля". І нова відповідь: "І що, дурна, палець тобі змерзне?"
2
60
magiana3 декабря 2016 г.
Природній стан саду - це дикі хащі й руїни, що будь-яка краса є, зрештою, результатом боротьби - з Богом, бур'янами чи з адміністратором, якому забажалося зрубати жимолость, що пнеться громовідводом, наче колоною Берніні.
2
35