
Ваша оценкаПочуємо славу, козацькую славу!
Рецензии
varvarra8 августа 2017Живая искра и счастливая заря
Читать далееДела давно минувших дней,
Преданья старины глубокой.
(А.С.Пушкин)Как же замечательно читать книгу о тех местах, где недавно побывал! Помню, как проезжая указатель "Тухля" улыбнулись этому смешному названию. Конечно, я заинтересовалась его происхождением.
Когда-то в старые добрые времена шел этими местами один человек, утомился, прилег отдохнуть да так и остался, очарованный красотой края. Построил дом и стал жить. Через время рядом поселились и другие люди. А когда у него спросили о названии места, то первопоселенец сказал просто: "я ту охляв та лишився жити". Охляв - то есть, устал, обессилел. Так ли было на самом деле, нет ли, но легенды тем и хороши, что можно в них верить, а можно искать свои варианты.И вот эта Тухля, год 1241.
Иван Франко рассказывает нам историю, когда край был в расцвете, люди жили дружно, управляли общиной, строили дороги, помогали соседям. Во главе совета старейшин стоял самый мудрый убеленный сединами Захар Беркут. Но все хорошие времена когда-нибудь кончаются. Сначала на Тухольщину прибыл боярин Тугар Волк, чтобы установить свою власть, а там и вообще нагрянули монголы во главе с Бурундой.
Повесть Франка о чести, справедливости, отваге. Когда враг стоит у ворот, то забудь о себе, забудь о близких сердцу людях, а выполни свой долг и защити Родину.Хочется сделать еще одно отступление, чтобы рассказать о самом авторе. Совсем недавно я была на Лычаковском кладбище, где похоронен Иван Франко. Еще свеж в памяти рассказ экскурсовода об этом удивительнейшем человеке. Он был писатель, поэт, учёный, публицист, знал (если не ошибаюсь) 17 языков. Перевел много книг, среди которых был и "Капитал" Карла Маркса. Возможно, именно за этот труд (по словам нашего гида) он и попал в тюрьму. Причины могли быть и другие, так как Иван Франко - истинный революционер. "Захар Беркут" - яркий тому пример. Писатель постоянно высказывается против насилия князей и бояр, мечтает о лучшей, свободной, справедливой, счастливой жизни.
У книги жизнеутверждающий конец: монголы разбиты, любящие сердца воссоединены, а Захар хоть и умирает, но счастливый, с чувством выполненного долга. В его уста автор вкладывает сокровенные слова о будущем, в которое верит сам:
Щаслив, кому судилося жити в ті дні. Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного!30 понравилось
2,8K
BonesChapatti9 апреля 2019Чекіст чи людина?
Читать далееНовела "Я (Романтика)" всеохопна, вражаюча, незрівнянна з жодним іншим текстом, особлива. Її треба навчитися читати і розуміти. Новела про "Я" і його стосунки з самим собою. Усі інші герої - мати, Андрюша, доктор Тагабат, дегенерат - це лише віддзеркалення його душі. Мати - добро, яке ще живе в ньому, Андрюша - дитяча наївність, Тагабат - інтелект, дегенерат - те, чим він зрештою став, - ніщо, порожнеча, що прямує в нікуди. Текст закликає нас бути людяними, пам'ятати, що жодна ідея не може бути вище моральних законів. "Я" у новелі Миколи Хвильового ламається тільки тоді, коли знищує залишки людяності в собі. Логічно, що і всі герої одразу зникають. На сцені серед пустки залишається тільки дегенерат. Є речі, з якими не жартують, це яскраво доводить згаданий текст.
28 понравилось
3,1K
daim2 апреля 2013Читать далееСильна книга!
Я, взагалі-то, дуже скептично відношусь до української літератури, будь то класика чи сучасні автори.
Навіть не можу пояснити звідки взялась ця неприязнь, але зараз не про те.
Отож, читала я "Захара..." ще в школі, при чому бралась за нього абсолютно без будь-якого бажання, та настільки "втягнулась", що навіть із жалем перевертала останню сторінку і досі пам'ятаю хвилювання, викликане повістю!
Дуже я пройнялась темою книги, настроєм, атмосферою; щиро переживала за волелюбний народ, який боровся за свою свободу, із захопленням знайомилась з образом мудрого наставника громади - Захаром Беркутом, вболівала за молоду закохану пару - Мирославу та Максима. Коротше, книгу, можна сказати, "прожила"! Ще й подумала: "Ет, якби не шкільна програма, то ми б і не познайомились!" )
От про неї запросто можу сказати - це дійсно варто прочитати, вона - цінний скарб в скарбничці саме української літератури.27 понравилось
851
StalnoeVedro8 мая 2012Эта новелла дала мне понять, что Хвылевой невероятно талантлив. Как же он умеет передавать то эмоциональное напряжение, переживания, психологическое давление...
Новелла производит неизгладимое впечатление, поскольку то, что в ней изображено, не оставит равнодушным никого. Столкновение фанатизма и гуманизма, покорности и человечности, идеологии и морали... Ничто не может быть оправданием убийства собственной матери. Это факт.21 понравилось
819
vikaandvitalik5 февраля 2015Батьки і браття! Нинішня наша побіда - велике діло для нас. Чим ми побідили?Читать далее
Чи нашим оружжям тільки? Чи нашою хитрістю тільки? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се!
Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас.
Іван Франко "Захар Беркут"Ця книга потрапила до мене дуже вчасно, як ніколи! Зараз, коли в моїй рідній країні відбуваються страшенні події, що залишаться в історії держави "чорною міткою", цю книгу варто показати кожному українцеві, щоб він зрозумів у чому сила. На жаль, серед нинішньої владе нема чесного й щирого Захара Беркута - людини, що змогла б зупинити той розбій, що відбувається. Зараз усі Тугари Вовки - зрадники, нахаби, нечисті на руку чиновники, що бажають добра лише собі. І про це також говорить великий Іван Якович:
Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі,
і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє гро-мадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом..Я щодня молюся, щоб ця година настала якомога швидше. Я вірю с вою країну, вірю, що настане мир та злагода.
Эта книга невероятно напоминает нынешнее положение в мире - война, угасание и никакого просвета. Кто же довел до этого? А вот такие нынешние чиновники, в книге они представлены Тугаром Вовком - очень нечестным человеком, предателем, который печется только за свою шкуру. И сколько же сейчас таких же? Да море! Посмотрите вокруг, много ли вокруг вас честных и справедливых людей, много ли таких ,кто готов отдать жизнь родного человека за то, чтобы общество стало лучше, чтобы был мир и доброта вокруг? Нет сейчас таких, давно канули в лету Захары Беркуты... А их так нынче не хватает... Остается только читать историю, восторгаться мужеством наших предков и краснеть за нынешних людей, кто у власти.20 понравилось
1,2K
BonesChapatti8 января 2020Сага про відважних лицарів
Читать далееЛюблю такого Франка! Звитяжні, сміливі герої, які боряться за свої ідеали. Тут є все: і нестримне кохання, й підступні противники, і воля до перемоги. Пам'ятаю, вперше прочитала "Захара Беркута" ще дитиною. Як мені тоді не сподобалося! А тепер за вуха не відірвати. Думаю, такі твори варто вивчати не раніше одинадцятого класу. Інакше діти просто не зрозуміють. Так як це трапилось з "Маленьким принцом", який сприймається, як казка. Побільше б таких творів. Чистих, незаплямованих облудними ідеями. Я за таку українську літературу.
19 понравилось
2,1K
dolli_k12 июля 2016Що це: дійсність чи галюцинація?Читать далее
Але це була дійсність: справжня життьова дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.
Дійсно, жорстока дійсність нашого сучасного світу. Страшно, коли сину доводиться обирати між примарним боргом революції, яка невідомо до чого призведе, і любов'ю до рідної матері. Герою хотілося вірити, що він робить усе правильно заради щасливого комуністичного майбутнього своєї держави, але в глибині душі він все одно знав, що виконує страшну чорну роботу. Що відчуває людина, яка змушена кожного дня відправляти на розстріли людей лише за те, що вони не згодні з політикою влади? Мільйони невинних душ, ріки крові, загублені сім'ї та потрощені долі... А що зробить цей чоловік, коли перед ним постане вибір - розстріляти матір та залишитися чекістом чи зрадити комуністичні ідеї та врятувати рідну людину? А що б обрали ви?..16 понравилось
2K
Cygne26 ноября 2016Читать далееНе надо много слов. Я не хочу говорить, я хочу прочувствовать.
Поток сознания. Жизнь в крепком объятии сплелась со смертью; их поцелуй невозможно разъединить; и непонятно, что это - горячая страсть или холодное небытие.
Очень сильно. Очень больно. Очень невозможно и непостижимо. Очень мама. Очень сын. Очень чекист. Очень человек. Очень Мария. Очень выстрел. Очень коммуна. Очень убийство.
Очень смерть. Очень солнце.
Очень солнце. Очень тьма.
Мама, мама, мама... Долг, долг, долг... Андрюша, Тагабат, дегенерат и я.
Романтика.........
Романтик........
Романти.......
Романт......
Роман.....
Рома....
Ром...
Ро..
Р.
Я?
15 понравилось
2K
Melrin27 октября 2013Читать далееВ который раз я убеждаюсь в том что книги изучаемые в школе обязательно надо перечитывать когда взрослеешь. Разве можно в 13 лет оценить всю силу любви и патриотизма? Всю мерзость предательства? Конечно же нет.
Вчера я уехала в Карпаты и решила в дороге прочитать эту книгу. Книга прочитана за бессонную ночь в поезде, еще долго под стук колес я думала о любви Мирославы и Максима, поступок Захара Беркута вообще не давал мне уснуть. Как можно поставить на одни весы жизнь сына и защиту родного края? Оказывается можно. Однозначно Франко меня впечатлил и теперь я ловлю себя на мысли что надо прочитать "школьную" классику, все равно чтение в школе у меня как то не отложилось у меня в голове, а точнее я эти произведения просто не понимала.15 понравилось
860
