Риб'ячі діти

Євген Положій (1968 р) — відомий письменник, журналіст, громадський активіст. Живе в м. Суми. Закінчив СумДПУ ім. Макаренка, філологічний факультет; школу головних редакторів IREX U-Media, школу газетних менеджерів IREX U-Media, школу бізнес-тренерів ЗМІ. Працює головним редактором газети «Панорама» (м. Суми). Автор книг: «Туркін», «Мері та її аеропорт», «Повість про справжнього самурая», «Потяг», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «По той бік пагорбу», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок». Як...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,4

6 оценок

5
33%
4
17%
3
33%
2
0%
1
17%

Ваша оценка

Прочитали 6Хотят прочитать 4

Рецензии

ElenaOO4 апреля 2017 г.
Эту книгу нельзя читать в депрессии, потому, что безысходность жизни, описанная в ней, эту депрессию только усугубит. Горькая правда о наших реалиях.
6
145
FatherBrown21 июля 2016 г.
Книги, которые мир называет аморальными, - это книги, которые демонстрируют миру его позор. (Оскар Уайльд, "Портрет Дориана Грея")
Никогда не понимала, как относиться к произведениям вроде "Риб'ячих дітей". С одной стороны – много чернухи: священник – гомосексуалист, мэр – бандит и живодер и т.д. и т.п.
С другой стороны – это, к сожалению, реалии украинского государства. И не Евгений Положий виноват в том, что вот такие вот в этой стране депрессивно – чернушные реалии.
В подобных произведениях не спрячешься от жизненных неурядиц, нееет, они наоборот действуют на сознание человека и гражданина этого государства как соль действует на рану - разъедают мысли до самой их глубины, заставляют вместе с автором думать и переживать, как отчего и почему так все происходит.
Что по - настоящему отталкивает в произведении - так это аннотация. Пафосная такая. Читаешь и думаешь - вот тебе, читатель, еще одно сочиненьеце с претензией на серьезные размышления.
Но вот начинается сама история (которую пересказывать, думаю, не стоит - лучше уж самому ознакомиться с творением Евгения). И ты понимаешь, что не такая уж она и пафосная. И что, по большому счету, всего в ней достаточно - и размышлений, и самоиронии, да и язык не подкачал. И отношение к книге меняется.
Вообще здорово, что украинские писатели не боятся вслух критиковать современное общество.
Людям ведь важно понимать, что ты не один в такой стране живешь. Что все эти реалии жизни кого-то пугают и волнуют не меньше (а то и больше) тебя самого.
P.S. На самом деле, всего вышесказанного можно было не писать.
Для характеристики книги хватило бы всего одного предложения.
Ужас от безысходности.
Читать далее
6
96

Все рецензии

Цитаты

ElenaOO4 апреля 2017 г.
Державні службовці, навчені лише єдиному - знищувати все, що не піддається контролю і вимагає додаткових дій, з радістю замість пролетаріату виконують функції могильників сучасної буржуазії.
2
44
ElenaOO4 апреля 2017 г.
Це війна. Війна, розумієте? А на війні людина перестає бути людиною, вона переходить в іншу якість, перескакує на якусь іншу гілку свого розвитку, паралельну; і наш солдат у цьому плані нічим від німця не відрізнявся, навіть інколи жорстокіше себе поводили, бо помста горіла в серцях, а інколи - і просто звичайна звірячість, не потрібно цього приховувати, бо це війна, і людина, за великим рахунком, перед обличчям смерті за себе перестає відповідати як за розумну істоту, як за людину, розумієте? Ось про це потрібно дітям розповідати, щоб із них люди виросли - про жорстокість і невблаганність війни, про кров, насилля, смерть, а не про подвиги, після яких дітям у людей стріляти хочеться, і грань поміж життям і смертю стирається...
Читать далее
2
47
ElenaOO4 апреля 2017 г.
Потреба передавати досвід - психологічний інстинкт виживання людства.
2
38