Цитаты из книги Риб'ячі діти

Державні службовці, навчені лише єдиному - знищувати все, що не піддається контролю і вимагає додаткових дій, з радістю замість пролетаріату виконують функції могильників сучасної буржуазії.

Потреба передавати досвід - психологічний інстинкт виживання людства.

Депафосизація і депихатість національної свідомості.

Жінка обовязково забере все, що тобі так щедро давала, - натхнення, кохання, дружбу, відчуття неймовірної свободи, - забере все, змусить розплатитися часом і зробить залежним. Тому для чоловіка, який хоче залишитись вільним, важливо вчасно піти. Це і є справжнє кохання і справжня зрада.

Раптом очі широко відкрилися, і стало зрозуміло, чому країна нічого не може створити, не може організуватись, налагодити хоча б якесь більш - менш достойне життя. Винні не політики, не олігархи, не москалі, не комуністи, не націоналісти, не президенти, - осягнув він, - не селяни, не шахтарі, не домогосподарки, не студенти; навіть хтось один окремо - не винен, бо всі ми - невідємні частини єдиного організму, який тяжко хворий. А організм не може бути винним, організм має лікуватися комплексно.

Він гнав ці думки куди подалі, але совість інколи прокидалася і гризла, а відступати нікуда - він по вуха загруз у всіляких оборудках, тож тепер мусив якомога краще маскувати їх, тому взявся за соціаліні мережі, телебачення. де не злазив з моніторів і нестримно прославляв себе і свою діяльність. Не справжню, звичайно ж, а удавану, віртуальну. Багато хто навіть вірив.

Він і досі був не до кінця впевнений, сиділо те кляте пяте цуценя на ліжку чи то являлася мара - його страх, його непреможний страх за зраду. Але кому?! Він завжди казав, що ніколи нічого не обіцяв, а значить, нікому нічого невинен, однак в глибині душі розумів - він таки щось зрадив, якусь незбагненну ідею, якусь фікс, ілюзію, чиюсь мрію, але не свою ж, правда?

Художник навіть деагностував цю хворобу, назва її - особисті стосунки. Точніше, погані, нікуди не годящі особисті стосунки між людьми. В тому числі, в родинах, точніше, в першу чергу - в родинах. Ми перестали бути здібними і здатними до гарних стосунків: чесних, беззаздрісних, простих. Вся наша енергія, розмови, всі дії направлені на міжособисту боротьбу, яка, наче пекельне полумя, пожирає людей, їхні добрі наміри, таланти, бажання.

Художник раптом відкрив для себе цей секрет - чому ніколи його країна не стане такою, як йому мріялося - простою і чесною.

Але йшли роки, країна не ставала ані більш справедливою, ані біль вільною, ані більш солідарною. Торжествували фарисейство і обман, багаті багатішали, бідні біднішали, але насправді - це лише наслідки колективної (під) свідомості й поведінки (апатії) співгромадян, так він тепер вважав.