Любовь и педагогика

<p>Замысел романа «Любовь и педагогика» сложился к 1900 году, о чем свидетельствует письмо Унамуно к другу юности Хименесу Илундайну: «У меня пять детей, и я жду шестого. Им я обязан, кроме многого другого, еще и тем, что они заставляют меня отложить заботы трансцендентного порядка ради жизненной прозы. Необходимость окунуться в эту прозу навела на мысль перевести трансцендентные проблемы в гротеск, спустив их в повседневную жизнь… Хочу попробовать юмористический жанр. Это будет роман между траг...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,7

20 оценок

5
30%
4
45%
3
5%
2
10%
1
10%

Ваша оценка

Прочитали 22Хотят прочитать 19

Рецензии

Аноним4 июня 2015 г.
Гениями не рождаются и не становятся. Гениев создают. Задача нетривиальная, но вполне решаемая, если строго следовать научному подходу. Берём произвольного ребёнка на стадии эмбрионального развития, применяем к нему социологическую педагогику и получаем гения. Главное – система.
Авито Карраскаль хорошо знаком с теорией создания гениев, он учёл все важнейшие факты, тщательно продумал стратегию, определился с методикой воспитания. Главное – система. Осталось только подтвердить теорию на практике. Но… всё с самого начала пошло не так. Герой растерян, внутренний голос злорадствует «ты пал… снова пал…падаешь и будешь падать сто раз…», а тут ещё автор с неуместной иронией:

Когда настал час появления на свет второго сына, Марина родила дочь. Авито не стал ни взвешивать девочку, ни заводить регистрационный журнал. Зачем? Дочь! Карраскаль вспоминает, что есть такая вещь, как феминизм, но ему как-то все не хватало времени разобраться, в чем там дело. Дочь? Где-то в глубине души он недоволен исходом события, то есть появлением на свет младенца женского пола.
Фирменный знак Унамуно – органичное сочетание смешного и глубокомысленного. «Любовь и педагогика» не исключение, хотя автор и пытается убедить читателя, что написал этот роман исключительно ради денег и ничего серьёзного или важного здесь нет, так, анекдот, «плод печальных, прискорбных заблуждений». Правда, в несерьёзной насмешке над наукой, Унамуно умудрился затронуть тему веры и неверия, бессмертия и «трагического чувства жизни» и наглядно продемонстрировать: в основе мира лежит загадка. Вот так и получилась «Любовь и педагогика» - несерьёзная трагикомедия, несущая на себе бремя великого духа.
Читать далее
19
587
Аноним30 января 2021 г.
Самі дивні передмова та післямова
Роман цікавий. Для мене щось дуже нове. Сподобалася манера написання основної частини. Читаючи завжди себе перепитувала автор жартує? Є й свої істини.
Але не до та після. Вперше післямову було читати справжнім випробуванням. Коли близько 30 сторінок автор повторює: мало тексту, щось придумаю. І вставка додатку про кокотологію (якщо правильно пам'ятаю). 4 за нові враження, бо книга таки викликає емоції.
1
240

Все рецензии

Цитаты

Аноним13 октября 2017 г.
Шлюби можуть бути індуктивними і дедуктивними. Справді, з набридливою повторюванiсто трапляється так, що, блукаючи світом, чоловік наштовхується на привабливе жіноче тіло, яке своєю легкістю торкається струн його спинного мозку, своїми очима та устами западає в його серце, тож він закохyється, втрачає голову i, піддавшись одного разу цьому похміллю, не знаходить кращоrо способу позбутися його, як зробивши своїм це тіло з відповідним духовним умістом - якщо той у ньому знайдеться. Таким є шлюб індутивний. За інших випадків, лучається, що, дійшовши до певного віку, чоловік відчуває необґрунтовану порожнечу, ніби йому чогось бракyє, і, відчуваючи, що не годиться чоловікові бути самому, вдaється до пошуків живої посудини, аби вилити в неї отой надлишок життя, котрий проявляється у ньому через відчуття нестачі. Потому він шукає жінку й одружyється з нею в дедуктивному шлюбі. Iншими словами про це можна сказати, що або наречена передує ідеї одружитися, підводячи нас до неї, або ж задум оженитися приводить нас до нареченої.
Читать далее
3
321
Аноним13 января 2019 г.
Так сталося, що один суб'єкт просив у нього за різних обставин повні зібрання творів Гальдоса, Переди, Валєри, Паласьйоса Вальдеса та інших прославлених і успішних письменників, і він виконував ці замовлення. Згодом той попросив у нього твори Пікона, але коли вони надійшли, то він скривився, перемінившись на лиці, бо були вони неоднакового розміру - одні виявилися більшими, а інші ширшими...
Згодом, коментуючи цей випадок, книготорговець і сказав панові Унамуно, аби той старався, щоб усі його книжки були однакові, бо так їх легше буде продавати.
Читать далее
1
167