Любовь и педагогика

Шлюби можуть бути індуктивними і дедуктивними. Справді, з набридливою повторюванiсто трапляється так, що, блукаючи світом, чоловік наштовхується на привабливе жіноче тіло, яке своєю легкістю торкається струн його спинного мозку, своїми очима та устами западає в його серце, тож він закохyється, втрачає голову i, піддавшись одного разу цьому похміллю, не знаходить кращоrо способу позбутися його, як зробивши своїм це тіло з відповідним духовним умістом - якщо той у ньому знайдеться. Таким є шлюб індутивний. За інших випадків, лучається, що, дійшовши до певного віку, чоловік відчуває необґрунтовану порожнечу, ніби йому чогось бракyє, і, відчуваючи, що не годиться чоловікові бути самому, вдaється до пошуків живої посудини, аби вилити в неї отой надлишок життя, котрий проявляється у ньому через відчуття нестачі. Потому він шукає жінку й одружyється з нею в дедуктивному шлюбі. Iншими словами про це можна сказати, що або наречена передує ідеї одружитися, підводячи нас до неї, або ж задум оженитися приводить нас до нареченої.