У нас, в Аушвіці...

Моторошна сила прози Боровського полягає в тому, що він із якоюсь потойбічною – по той бік добра і зла – стилістичною байдужістю показує нам будні табірного комплексу Аушвіц-Біркенау. Ось задимлений єврей із зондеркоманди розповідає під регіт колег, як він мало не особисто заштовхнув до газової камери батька, щоб не опинитися в ній самому; ось вродлива молода жінка, яка вдає, що розпачливе «мамо!» і простягнуті до неї дитячі рученята її не стосуються, бо бездітні жінки мають шанс потрапити на ро...

Рейтинг LiveLib

4,2

25 оценок

5
48%
4
32%
3
16%
2
4%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 29Хотят прочитать 25

Рецензии

Plonochka
2 мая 2017
Плюс один день, мінус двоє людей... І це тільки одна камера
"Існує закон табору: людей, що йдуть на смерть, обманювати до останньої миті. Це єдина припустима форма милосердя"...
Я дуже довго уникала фільмів та книг про Голокост, не дивилася "Список Шиндлера", не читала "Крадійку книжок". До цієї теми, мабуть, треба було дозріти. Боровському приписують надзвичайну стилістичну байдужість в описах табірного життя. Але я собі уявляю, з якою важкістю вона йому далась, наскільки висока ціна в такої об'єктивності. Та найбільш промовистим фактом для мене залишається те, що автор, - людина, яка пройшла жахіття таборів і пережила заслання батьків до ГУЛАГу та Сибіру, - не зміг впоратись із відчаєм від розчарування у комунізмі, та наклав на себе руки. Прочитала напередодні Дня перемоги, тож ажіотажу та розбіркам навколо 9 травня присвячую (не про те, люди, клопочетесь). Народився в Житомирі. Помер у Варшаві, у віці 29 років. Як тонкий психолог, гартований жахами війни, зміг крик душі передати тихими словами:
"Я вважаю, що людям, які страждають несправедливо, не досить самої лише справедливості. Вони хочуть, щоб винні теж постраждали несправедливо, й аж це сприймуть як справедливість".
Читать далее
12 понравилось
0
461
OlehBooklover
17 октября 2016
Твір для людей , які люблять читати книги з теми Голокосту
Ця книга справила на мене неоднозначне враження.
Дана книга написана важко , автор вибрав такий стиль написання , що книгу я брав читати чотири рази , і чотири рази кидав.
Якщо вас цікавить творчість даного письменника , чи ви фанат складних книг - вперед ця книга для вас. Історія про знищення людей в газових камерах не має бути простою для читання .
На мою думку , з теми Голокосту чи Другої світової є кращі книги той самий Список Шиндлера , чи Крадійка книжок .
Кілька моментів в книзі , які мене вразили , і заради яких я читав книгу : це опис табору , його арештантів і наглядачів , опис системи табору , випробування через які проходили люди.
Якби мене запитали , чи я б хотів ще раз прочитати книгу , я б сказав- ні . Якби запитали , чи рекомендую своїм друзям - ні
Моя оцінка твору з 10 - 6 .
Читать далее
2 понравилось
0
249