У нас, в Аушвіці...

"Існує закон табору: людей, що йдуть на смерть, обманювати до останньої миті. Це єдина припустима форма милосердя"...
Я дуже довго уникала фільмів та книг про Голокост, не дивилася "Список Шиндлера", не читала "Крадійку книжок". До цієї теми, мабуть, треба було дозріти. Боровському приписують надзвичайну стилістичну байдужість в описах табірного життя. Але я собі уявляю, з якою важкістю вона йому далась, наскільки висока ціна в такої об'єктивності. Та найбільш промовистим фактом для мене залишається те, що автор, - людина, яка пройшла жахіття таборів і пережила заслання батьків до ГУЛАГу та Сибіру, - не зміг впоратись із відчаєм від розчарування у комунізмі, та наклав на себе руки. Прочитала напередодні Дня перемоги, тож ажіотажу та розбіркам навколо 9 травня присвячую (не про те, люди, клопочетесь). Народився в Житомирі. Помер у Варшаві, у віці 29 років. Як тонкий психолог, гартований жахами війни, зміг крик душі передати тихими словами:
"Я вважаю, що людям, які страждають несправедливо, не досить самої лише справедливості. Вони хочуть, щоб винні теж постраждали несправедливо, й аж це сприймуть як справедливість".

Ця книга справила на мене неоднозначне враження.
Дана книга написана важко , автор вибрав такий стиль написання , що книгу я брав читати чотири рази , і чотири рази кидав.
Якщо вас цікавить творчість даного письменника , чи ви фанат складних книг - вперед ця книга для вас. Історія про знищення людей в газових камерах не має бути простою для читання .
На мою думку , з теми Голокосту чи Другої світової є кращі книги той самий Список Шиндлера , чи Крадійка книжок .
Кілька моментів в книзі , які мене вразили , і заради яких я читав книгу : це опис табору , його арештантів і наглядачів , опис системи табору , випробування через які проходили люди.
Якби мене запитали , чи я б хотів ще раз прочитати книгу , я б сказав- ні . Якби запитали , чи рекомендую своїм друзям - ні
Моя оцінка твору з 10 - 6 .