Строфы из граненой яшмы

Издание 1974 года. Сохранность хорошая. Сборник "Строфы из гранено яшмы" содержит лишь малую долю того, что было написано и опубликовано при жизни Ли Цин-чжао. Около пятидесяти стихотворений, несколько статей о поэзии и театральном искусстве - вот, собственно, все, что дошло до наших дней. Но и это немногое позволяет судить о незаурядном поэтическом даровании, о глубоких знаниях и мастерстве замечтельной китайской поэтессы. Вступительная статья и примечания М.Басманова. Переводы с китайского ...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,5

9 оценок

5
67%
4
33%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 10Хотят прочитать 9

Рецензии

Zvukofil
12 октября 2016
момент що минув - і ніяк не мине
Приємного кішенькового формату, з м'якою обкладинкою, в супері. Мелований папер, розбірливий та акуратний макет. Вірш займає не більше третини площі аркуша. Декілька ілюстрацій "під китайців". Знайшлася на барахолці в Одесі.
Поезія загалом достатньо суб'єктивний жанр. Схожий на релігію, бо всі моляться одному, але за перевагу свого способу можуть вбити. Тому мені важко якось конкретно характерезувати цю книгу. Скидається на те що якщо вам загалом подобається китайська поезія, або просто жиноча поезія - то вам сподобається і ця книжка. Не принижуючи особи авторки, її індивідуальності, зазначу, що як китайська поезія X-XIII століть є явищем достатньо стабільним в сенсі форми, так і ті емоції що відчували і відчувають жінки всюди - особливо не змінилися і зараз. Тому якщо ви любите китайський спосіб мислення, класичні сунські метафори, витонченість форми - беріть сміливо, читайте. Якщо вам не надто подобаються жіночі сумні вірши, швиденько згадайте що вони китайські і теж читайте бігом.
Так сталося що авторка пише (лише) в моменти душевної туги за чимось. За моментом що минув але ніяк не мине в ній. За своїм чоловіком бо вони майже весь час живуть в різних частинах країни. За весняними квітами. Бо літо. За Батьківшиною, бо війна. За молодістю, бо старість.
Вона використовує класичні "природні" метафори. Квіти, дерева, небеса - їхнє життя (та смерть) є головною ілюстрацією пригніченого або натхненного стану авторки. Вони, таким чином, стають повноцінними персонажами поезій. Повноцінними на рівні з емоціями живої, змученої жінки. Речі менш живі - красивий одяг, вино, гарні краєвиди чи пора року описана в вірші - персонажі обмежені. Так чи інакше вони ілюструють думку "навколо все таке ж саме лише радості нема". Думка чесна і вагома, але мені важко настільки концентруватися на цьому мрачняку. Я концентруюсь на неповторному культурному середовищі пізньої Сунь :) ... Важко довго вдивлятися в бездонний колодязь цілком законих та зрозумілих жіночих емоцій, не тому що вони пусті, а тому що важко. Бо момент що минув - він ніяк не мине і за ним уже черга
Читать далее
4 понравилось
0
457