Ваша оценкаЦитаты
Superbia12 июля 2017 г.Нащо якомусь французькому слюсареві чи шевцеві нападати на нас? Ні, це все вигадують уряди.
18- Superbia12 июля 2017 г.
Ой, мамо, мамо, хіба можна збагнути, чого я мушу йти від тебе! Хто має більше права на мене, ніж ти?
18 - Superbia12 июля 2017 г.
Ми хочемо жити, за будь-яку ціну жити; ми не можемо обтяжувати себе почуттями, які за мирного часу, напевно, прикрашають життя, але тут вони фальшиві.
19 - Superbia12 июля 2017 г.
Їхні вкриті пушком, загостренні, наче неживі, обличчя мають жахливий вираз байдужості, властивий мертвим дітям
19 - Superbia12 июля 2017 г.
Безпорадні, як діти, і досвідчені, як старі люди, ми жорсткі, і сумні, і не серйозні, — мені здається, що ми пропащі.
18 - Superbia12 июля 2017 г.
Адже ми тільки вміємо, що грати в карти, лаятися й воювати. Небагато для двадцяти років — і забагато для двадцяти років.
18 - Superbia12 июля 2017 г.Читать далее
Поширюються чутки, що готується наступ. Ми вирушаємо до передової на два дні раніше, ніж звичайно. Дорогою минаємо напівзруйновану школу. Уздовж її бічної стіни стоїть іще одна, висока подвійна стіна зі зовсім новеньких, світлих, неполірованих трун. Від іще йде дух деревини, живиці й лісу. Тих трун не менше сотні.
— Бач, як добре подбали про наступ, —дивується Мюллер.
— То для нас,— бурмоче Детерінг
— Припинити язика! — уриває його Кач.
— Іще радітимеш, як тобі дістанеться труна, — пащекує Тьяден,— бо таке одоробло, як ти, можна тільки в плащ-намет загорнути.
Інші теж вдаються до дотепів, моторошних дотепів, та що нам ще робити? Адже труни приготували для нас. Це діло тут організовано добре.110 - Superbia12 июля 2017 г.
Звичайна "губа" — річ приємна. Хлопців замкнуть у колишньому курнику, там вони обидва зможуть приймати гостей, ми вже знаємо, як туди залізти. В суровий арешт —інша річ, їм тоді довелося б сидіти в льоху. Колись нас іще прив'язували до дерева, але тепер це заборонено. Часом з нами поводяться, як з людьми.
19 - Superbia10 июля 2017 г.
Коли ми наступного разу потрапимо туди з вами, то солдати, перш ніж померти, підходитимуть до вас, і, виструнчився, бадьоро питатимуть:" Дозвольте вийти зі строю? Дозвольте дати дуба!" Ми чекали тут саме на таких людей, як ви.
110