Carrie

Але "шкода" - це одна з найдешевших людських емоцій. Ми кажемо, що нам шкода, коли розливаємо каву з чашки чи коли наша куля злітає в бокову канавку в командній грі в боулінг. Справжня журба така ж рідкісна, як і справжня любов.

Цього не могло бути - в очах підлітків вона вже ніколи не буде тією золотою дівчинкою, якою була раніше. Вона утнула розгнуздану, небезпечну штуку - зняла маску й показала обличчя.

Було б дуже втішно, якби ми могли повірити, що натура підлітка спроможна на порятунок гордості і самоповаги пташки з нижнього щабля за допомогою такого символічного жесту, - сказав Джером у свіжому числі Atlantic Monthly, - але ми звикли бачити інше. Пташку з нижнього щабля ніхто дбайливо не обтрушує від пилюки; скоріше, з нею швидко і без жалю розправляються.

- Діти не знають, що роблять. Діти навіть не знають, що їхні реакції дійсно, по-справжньому завдають людям болю. У них нема, гм, чуйності.

Старші діти реагують у значно соціально прийнятніші способи, але вони все одно схильні до неправильних рішень, надмірних реакцій, недооцінки.

Старша школа - не дуже важливе місце. Коли до неї переходиш, то здається, що це крутизна, але коли вона закінчується, ніхто не бачить у ній нічого крутого, хіба що заллє мізки пивом.

Усі розуміли, / що їй не буде щастя, / доки вона врешті решт не втямить, / що така сама, як усі...

Чумне коло було як сама кров - скільки не намагайся його стерти, впрівай хоч до кінця світу - воно лишається там, де було, не змите й не вичищене.

Їй було шістнадцять, але невловима печать болю вже ясно виднілась в очах.

На этот раз я не сломаюсь.
Но конечно же, она не выдержала. Прошло шесть часов, но в конце концов Кэрри расплакалась и стала звать маму, чтобы та открыла дверь и выпустила ее из чулана.

Что дальше? Тихое, беспросветное существование в этом доме на мамины деньги, глупые викторины и реклама по телевизору, когда она в гостях у миссис Гаррисон, которой восемьдесят шесть лет, мороженое в "Келли фрут" после ужина, когда там никого уже нет, полнеющая талия, ускользающие надежды, застывшие мысли?

- Парни... Да, теперь и до этого дошло. После первой крови начинаются парни. Как поганые псы, как принюхивающиеся ищейки, они идут на запах. Этот запах!

« ♡»

В наступившем коротком молчании Сью вдруг услышала, как что-то шевельнулось у неё внутри. Возможно, всего лишь душа.

Душа её познала покой, как будто её расправили и отгладили утюгом.