
Классный журнал 7 "В" класса. Длинношеие Корсары
_Kaena_
- 1 005 книг

Ваша оценка
Ваша оценка
Это произведение является дневником автора. Так называемые мемуары его жизни, а точнее небольшого отрезка из жизни.
Так как это дневник, то сложно что-то оценивать. Во-первых, это мысли человека, что жил ещё раньше нас. Во-вторых, это душа. Нет, серьезно. Разве вы не вкладываете в дневники душу? Помнится таким занималась в детстве, но прошло то время. Этот же личный дневник взрослого и сформировавшегося человека и мужчины. Сложно читать залпом, нужно считай что по дням растягивать эти мысли автора. Не смотря на всё, я осталась равнодушна к этому человеку. Найти мемуары других авторов не сложно, да и не только писателей. Но самое ценное - это история в этих записях.
Книге я поставила 3/5. Осталась совершенно равнодушна и даже готова сказать, что не рекомендую. Не тратьте время на мемуары этого писателя, если вы, конечно, не заядлый его фанат.
Удачного чтения!

Червень
Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість.
— Найбільший скарб всього людства є сама людина. Хіба не так?
— Чому ж людське суспільство тримається на жорстокості? На злі і насильстві?
— Народились нові умови існування. Вони так же неухильно примусять народи до загального миру, як раніше примушували до обов'язкової війни. Правда!
Се зовсім, проте, не визначатиме, що люде стануть кращими. Ні.
Сьогодні ми не належим уже собі. Ми належим війні, яка змінить світ. Ми належим майбутньому, бредучи по коліна в крові, окрашені минулим, якому також ми належим.

Червень [19]45
Розмова батька чи діда з синами офіцерами-льотчиками далечезних рейдів, що повернулися з війни.
— Розкажіть же, де ви були?
— Були скрізь. Літали над усією землею.
— Над чиєю?
— Над усією. Над цілою планетою.
— А, планета. Знаю. І комету бачив. Гуркотіла колись, з великим хвостом. Віщувала турецьку війну.
— Кидали бомби на землю. (Планету).
— Тьху.
— Нищили ворогів на всьому світі.
— Ну, який же він, світ?
— Малий. Маленький, тату.
— Маленький, кажете? Як жалько мені вас.
— Така нудьга.
— Раніше й світ великий був. Такий великий. Було їдеш до Кременчука, а там же ще степи на Бессарабію. Великий був світ. Повний таємниць. І повний краси. Виїдеш було в степ, а степ широкий!.. і т. д. (широокий).
— А де загинув Владимир?
— В Мадріді.
— Там десь за Одесою.











