Щоденник 1941-56

<p>У своїх щоденникових записах періоду війни О. Довженко пише про страшні страждання народу. "Сьогодні, як і вчора, як і завтра, всі газети переповнено описанням таких жорстоких фактів, таких нелюдських вчинків ворогів наших, таким жахом людських страждань, що надлюдське горе уже давно перелилось через край..."</p>

Рейтинг LiveLib

3,8

9 оценок

5
11%
4
56%
3
33%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 14Хотят прочитать 7

Рецензии

KiraNi7 декабря 2019 г.
Скукота, но история
Это произведение является дневником автора. Так называемые мемуары его жизни, а точнее небольшого отрезка из жизни.
Так как это дневник, то сложно что-то оценивать. Во-первых, это мысли человека, что жил ещё раньше нас. Во-вторых, это душа. Нет, серьезно. Разве вы не вкладываете в дневники душу? Помнится таким занималась в детстве, но прошло то время. Этот же личный дневник взрослого и сформировавшегося человека и мужчины. Сложно читать залпом, нужно считай что по дням растягивать эти мысли автора. Не смотря на всё, я осталась равнодушна к этому человеку. Найти мемуары других авторов не сложно, да и не только писателей. Но самое ценное - это история в этих записях.
Книге я поставила 3/5. Осталась совершенно равнодушна и даже готова сказать, что не рекомендую. Не тратьте время на мемуары этого писателя, если вы, конечно, не заядлый его фанат.
Удачного чтения!
Читать далее
11
2,3K

Все рецензии

Цитаты

KiraNi23 августа 2019 г.
Скільки голів, скільки смаків. На всі смаки не догодиш.
2
5,5K
robot6 марта 2016 г.
Червень
Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість.
— Найбільший скарб всього людства є сама людина. Хіба не так?
— Чому ж людське суспільство тримається на жорстокості? На злі і насильстві?
— Народились нові умови існування. Вони так же неухильно примусять народи до загального миру, як раніше примушували до обов'язкової війни. Правда!
Се зовсім, проте, не визначатиме, що люде стануть кращими. Ні.
Сьогодні ми не належим уже собі. Ми належим війні, яка змінить світ. Ми належим майбутньому, бредучи по коліна в крові, окрашені минулим, якому також ми належим.
Читать далее
1
6,6K
robot6 марта 2016 г.
Червень [19]45
Розмова батька чи діда з синами офіцерами-льотчиками далечезних рейдів, що повернулися з війни.
— Розкажіть же, де ви були?
— Були скрізь. Літали над усією землею.
— Над чиєю?
— Над усією. Над цілою планетою.
— А, планета. Знаю. І комету бачив. Гуркотіла колись, з великим хвостом. Віщувала турецьку війну.
— Кидали бомби на землю. (Планету).
— Тьху.
— Нищили ворогів на всьому світі.
— Ну, який же він, світ?
— Малий. Маленький, тату.
— Маленький, кажете? Як жалько мені вас.
— Така нудьга.
— Раніше й світ великий був. Такий великий. Було їдеш до Кременчука, а там же ще степи на Бессарабію. Великий був світ. Повний таємниць. І повний краси. Виїдеш було в степ, а степ широкий!.. і т. д. (широокий).
— А де загинув Владимир?
— В Мадріді.
— Там десь за Одесою.
Читать далее
1
5,9K